"Пантеїзм є не стільки єрессю про Бога, скільки єрессю про людину , применшення ролі людської свободи і людської творчості" (М. Бердяєв).
 
У своїй системі світобудови О. Асауляк відводить людині особливу роль думаючої частини Творця, оскільки в даному пантеїстичному світогляді, за словами О. Асауляк, божество усвідомлює себе через розумних істот. Будова людського організму - це копія Всесвіту (Бога-Творця). "Отже, існує прямий енергетичний зв`язок усіх складових людського організму із відповідними складовими Сотворителя, - стверджує вона, - ось чому ви, діти, називаєте Бога Отцем, самі будучи Його частиною і відображенням" (Катарсис, с.74). Усвідомлення себе частиною божества в даній системі вважається "пробудженням" для здійснення свого космічного призначення та є одним із ключових моментів на шляху до спасіння. З православної точки зору таке твердження є антибіблійним, єретичним, а по суті - ключовим моментом на шляху до загибелі. "Системи великого космосу, на яких нема розумного життя, закриті у мозку людини ... Вмикаючи ці сплячі клітини, людина сприяє пробудженню розумного життя на відповідних далеких планетах", -говориться в книзі "Екстазис". Духовний провідник людини "створює в глибинах космосу свою систему, готує її до пробудження органічного життя, потім підсаджується
розумна клітина і починається зародження людських ембріонів" (Екстазис, с.439). Отже, за логікою О. Асауляк, людина - це пряма копія Творця, і не тільки за душею, але й за тілом, є Його частиною і відображенням у всьому. Таким чином, люди є "мінібогами", з яких складається організм "великого бога" - Всесвіту (О. Асауляк називає такого бога Творцем). Діяльність багатьох копій бога -мінібогів - є в цілому діяльністю "великого бога". "Вмикаючи" сплячі клітини свого мозку, кожний мінібог творить собі подібних людських істот на далеких планетах. (Де ж береться тоді розумна клітина, з якої шляхом необхідної еволюції народжуються людські ембріони? Теорія О. Асауляк в даному разі нічим не відрізняється від еволюційної теорії матеріалізму, де походження людини ведеться від найнижчих проявів органічного життя до найвищих). Бог в даному вченні не має своєї божественної особистості, а є абстрактною збірною сутністю особистостей мінібогів. Весь пантеїстичний ентузіазм О. Асауляк будується на простому силогізмі: "Бог є все; все є Бог; Я - частина всього; відповідно, я і є Бог". Всі звабливі вчення сучасних неоязичників врешті решт закінчуються словами древнього змія: "будете як боги" (Бут.3,5). Тільки жадоба самообожнення спонукає приймати досить сумнівні концепції світобудови. Ієрарх, небесний вчитель Ольги Асауляк, заявляє: "Я вирощую себе у вас... По моїх жилах пульсує енергія Духа Святого, яка виходить на фізичний план кров`ю у ваших судинах. Ви - це я у фізичному світі" (Катарсис, с. 210).
Ольга Асауляк могла б відвертіше сказати, що Бога, окрім людини, немає. Але вона дає цій думці самостійно народитись у свідомості своїх послідовників. Реріхам гімалайські махатми зізнались відверто: "Ми заперечуємо Бога... Ми віримо тільки в Матерію."62 Ользі Асауляк вони
зізнаються приховано: "Бог є все. Людина як частина всього і є Бог." Махатми дорослішають.
Як не згадати слова, нашептані "махатмою Леніним" письменнику М. Горькому: "Людина - це звучить гордо." В пантеїзмі "людина-бог" справді звучить занадто гордо. Напевно, не солодко тепер доводиться Максиму Горькому поруч із Леніним у місці "вготованому дияволу і слугам його" (Мф.25,41). Тепер, мабуть, він перемінив свою думку. Перемінить свою думку і О. Асауляк, якщо не при житті, то, на жаль, в тому самому місці, де і радянський письменник...
Яка ж мета перебування людини на землі? На це питання О. Асауляк відповідає у книзі "Екстазис": "Людина приходить на землю для видимої та невидимої роботи. Полягає ця робота в поверненні Творцю пропущених через себе енергетичних потоків. Переробляючи грубу матерію, ми віддаємо її в тонкому вигляді як енергію. Організм намагається повернути Богу енергію своєї життєдіяльності: дихає - щоб повернути тонку променисту прану, думає - щоб повернути тонку енергію процесів мислення, любить - щоб повернути Отцю в дусі самого себе. Віддаємо ми завжди більш тонку енергію, аніж отримуємо із зовнішнього середовища, і цим витончуємо світ, переробляємо хаотичні потоки, гармонізуємо зовнішні та внутрішні плани, одночасно витончуємося самі. І чим більш тонкий продукт своєї діяльності віддає людина, тим більше допомоги отримує із духовних сфер" (Екстазис, с.482).
Зверніть увагу, що слова: "повернути в дусі самого себе", тобто віддати всього себе Богові, звучать не в значенні всецілого виконання Його волі та прославлення Вседержителя, а в значенні самостійної немочі божества без енергодонорів-людей. Таким чином, людство - це велика колонія, яка живить свого "немічного" бога. "Душі,
що виросли на землі, - це мікроструктури великого організму, які насичують своєю енергією всі системи цілого" (Катарсис, с.74). Напевно, подібне божество, яке знаходить джерело своєї життєдіяльності в людях, вигадане самими людьми, оскільки залежить від них. Людство живиться їжею ("переробляє грубу матерію"), щоб жити, живе, для того, щоб могли відбуватись процеси мислення в божестві і воно жило. А якщо раптом, одного судного дня, всі люди одночасно переміняться і нарешті перестануть їсти, то що, божество помре, або втратить розум? Ні, пантеїстичне божество О. Асауляк як особистість завжди мертве, а значить і втрачати нічого. Кому ж тоді повертати енергію, окрім себе? Мета перебування людини на землі за розумінням О. Асауляк -стати богами без Бога. Виходить, люди їдять, щоб стати богами. Абсурд? Єва вже один раз з`їла плід в Раю. Прислухайтесь, чи не чути знову сичання древнього змія?
За вченням Священного Писання, "Бог не потребує служіння рук людських, ніби маючи в чомусь потребу, Сам дав усьому життя, і дихання, і все" (Діян. 17,25), а тим більше не потребує переробленої (пережованої) людьми енергії пристрастей. Він самодостатній, Господь Вседержитель. Тільки в Ньому джерело освячення та очищення людини. Він її живить. "Святим Духом всяка душа оживляється і чистотою підноситься, світліється Троїчною єдністю священнотайни" (антифон Октоїху, 4 гл.).
Думка, що людський організм це копія Всесвіту, не чужа також іудейській традиції. Наприклад, в книзі Зогар ("Книга Осяяння", написана арамейською мовою в Кастілії в кінці 13 ст. і належить Мойсею Ліонському) говориться, що "образ людини містить в собі всі світи, небесні та земні, і що образ цей вибраний "святим старцем" (тобто Богом) для себе самого.63
Християнське вчення теж проводить паралель людини зі світом. "Господь, створивши світ духовний, а за ним і світ матеріальний, на завершення творіння сотворив людину, котра однаково належить як до світу духовного (по своїй душі), так і до світу матеріального (по своєму тілу), а тому є нібито зменшенням обох світів, і тому .здавна називалась малим світом". б4 Про це говорить святитель Григорій Богослов: "Бог сотворив людину непорочною, люблячою добро, непричасною до смутку і турбот, сяючою всіма досконалостями, багатою всякими благами, ніби другий світ - малий у великому."65 Але зверніть увагу, що людина в християнстві - це окреме від світу творіння Боже, вінець всього творіння, цар всієї природи, первосвященик всього живого на землі. Називається "малим світом" в розумінні причаєності як до невидимого, так і видимого світів одночасно та досконалості устрою. І ніяк людина не є причасною до божества (бога-Всесвіту) як частина його. Будучи образом Божим, людина не є його копією, як в пантеїзмі О. Асауляк. її пантеїзм ніяким чином не випливає зі Священного Писання, а скоріше взятий із єврейської Кабали, де теж проводиться думка про єдність Бога і Всесвіту, а через неї і людини: "Рух планет і їх супутників являє світове життя, подібне тому, як функції органів -життя людини. Відповідно, планети та органи - це аналогічні істоти, які діють за одним законом." Отже, між біблійним вченням про людину і вченням О. Асауляк лежить велика нездоланна прірва.