"Учителю добрий, що робити мені, щоб успадкувати вічне життя?.. (Лука 18, 18)
Дорогі Брати і Сестри!
Нема на світі віруючої людини, котра б не бажала дістатися після смерти до Неба! Кожний із нас благає Бога дістатися в ті щасливі Небесні оселі, де всі святі і праведні блаженствують. І, як чули ми з читання нинішньої Євангелії, записаної Святим апостолом Лукою. Один багатий молодий вельможа якось запитав Спасителя, що він повинен робити, щоб осягнути вічного Щастя Небесного. Відповів йому Ісус: "Дотримуйся Заповідей Божих!" Це - найповніша дорога до благодати. Коли ми, подорожуючи, прийдемо до роздоріжжя, стаємо, читаємо написи на дороговказах і щойно тоді робимо рішення і вирушаємо в дальшу дорогу. Так і зробив цей багатий молодий вельможа. Ісус порадив йому: "Коли хочеш бути досконалим, іди додому, продай свій маєток і роздай бідним". Цс змусило молодого багатія замислитись. А наостанку Ісус йому сказав: "Коли все роздаси - ходи зі Мною!" (Лука 18,22). Так, молодий чоловіче! Коли послухаєш Спасителя й підеш за Ним, то напевно осягнеш вічне життя і спасенним будеш, бо Христос - то "дорога, правда й життя!" (Іван 14,6). Господь - це найпростіша дорога до Неба. Його життя - найблаго-родніше, що будь-коли існувало на Землі, - воно являється найкращим дороговказом. Його Божественна наука - найвища й на й шляхетніша, а до того ж і найбільш практична в наших життєвих потребах.
Христос - єдина й безсумнівна правда Божа!
Справжнє місце нашого призначення - Небо, а наше життя на Землі -це тільки мандрівка до нього. На цій Землі ми тільки гості, а гості не можуть робити готелі своїм постійним житлом і не можуть вважати дорогу до Неба самим Небом. Як подорожній, що любить свою земну батьківщину і повертається до неї по довгій відсутності, не прив`язуючи свого серця до місць, якими мандрує, ані до домів, у яких гостює, так і християнин мусить розглядати цю Землю, на якій він перебуває, як гостинний дім, але перед своїми очима мусить мати тільки кінцеву мсту своєї подорожі - Небо.
Всі ми знаємо, що до земних приємностей долучена гіркість, смуток, закінчення не раз тривожне і стражденне. На світі часто так буває, що ми чогось шукаємо, але щось інше осягаємо. А серце наше так влаштовано, що коли б навіть золоту огорожу мало, то й тоді б не вважало себе щасливим. Але повна щасливість лежить у духовній злуці з Найвищим Добром. Часто ми цього не відчуваємо - і не знаємо тому причин нашого неспокою й незадоволення. Як усі ріки виходять із своїх джерел і вливаються в море, так і всі люди беруть свій початок від Бога - свого Творця - і прагнуть знову злучитися з Богом, і це є нашою кінцевою метою. Даремно ми живемо й марно трудимося, якщо не шукаємо Бога як нашого останнього пристановища. Всі ми щоденно шукаємо чогось, але того "чогось" не знаходимо.
Дорогі мої! Постає питання: як же осягнути цю кінцеву мету - Царство Боже? Передусім мусимо себе запитати: пощо нас Господь створив? Пощо наділив нас розумом? Пощо вклав нам у груди серце, пощо нас силою духа й тіла обдарував?
Щоб остаточну ціль життя нашого щасливо осягнути, ми повинні не тільки визнавати Бога, любити Його, але й цілим своїм єством Йому вірно служити. Людина, що дістала життя від Бога, мусить існувати для Бога і Богом жити. Всі ми живемо під Богом, бо подібні до Нього: ми - твір Його рук. У поганських народів був звичай - своїм невільникам випалювати на чолі свій родинний знак. Отак і ми маємо у своїм серці печатку -душу й совість. Це - печать дарів Святого Духа.
Сказав Христос: будьте досконалими, як Отець ваш Небесний (Мт. 5, 48). Що нам наказує гідність православного християнина? Гідність людини як найвищої істоти на Землі наказує нам творити високі ідеї, варті звання Людини - подоби Божої. Цілий світ так уряджений Божою премудрістю, що всі сотворіння мають свої закони, яким вони підкоряються. І вони, керовані своєю етикою, осягають цілі, які їм поставив Сотворитель, хоч вони й не свідомі того. Чи можна наказати орлові, щоб він покинув своє гніздо на вершку найвищого дерева й побудував гніздо на смітнику?! Чи можна спонукати працьовиту бджілку, замість того щоб збирати солодкий медок із пахучих квітів, ритися разом із жуками у гною?! Чи можна довести до того, щоб благородна лілея вкрилася колючками будяка та відпихала всіх від себе неприємним смородом?! Ні! Ніколи не можна такого досягнути! А людина? Ця найвища істота Землі мала б тільки порпатися у смітнику і там шукати брудного задоволення? Або чи мала б людина порпатися, як кріт, у землі, з похиленою вниз головою та шукати тільки земної наживи?! Чи мала б ця Божа подоба всі свої старання прикладати тільки на засади низьких самолюбів -їж і пий, веселися, а про завтра не журися!? Ні, ніколи! Нашою метою, метою людей, найвищих істот Землі, мусить бути щось велике та високе: спасіння наших душ.
Навіть під час нашої земної мандрівки ми мусимо жити й працювати для високих земних цілей, з яких головною є свобода й добробут нашої любої Вітчизни - України, їжа й напої тільки для себе ніколи не вдовольнять нас, їх нам ніколи не буде досить. Але коли ми поділимось із нашими братами й сестрами в Україні, коли ми своєю любов`ю і добрістю дамо їм таку тепер потрібну підтримку, це буде добре для України, для нас і для Бога.
В основу Свого Царства поклав Спаситель любов до Бога і до свого ближнього: "Любітеся, дітоньки!" - так мовив Він у своїй прощальній промові до своїх апостолів, а через них - і до всіх християн: "По тім пізнають вас, що ви — Мої учні, коли любов матимете поміж собою." (Ів. 13, 15). "Це Моя заповідь, щоб ви любили один одного (так), як Я полюбив вас." (Ів. 15,12). І цією любов`ю ми маємо огорнути навіть своїх недругів і супротивників, бо Христова релігія - це Божа релігія. Людські серця мусять бути звернені до висот Небесних, сповнених любов`ю до всіх і вся! Пам`ятаймо, що тільки своєю любов`ю Христос переміг поганський світ!
Цілий час Христос кличе "ходи за Мною!". Тож ідімо слідом за Ним, несучи терпеливо всі ваші страждання і хрести! "Коли хто хоче за Мною йти... і хто хоче душу свою спасти... нехай щоденно свій хрест несе та йде за Мною..." (Лука 9, 23). Навіть у нашій земній батьківщині нема добра, коли громадянам не світить одна спільна мста, коли блукають вони по роздоріжжях... Ми мусимо єднатися в поході за Незалежність нашої дорогої земної Батьківщини - України. В цей критичний час молімося за те, щоб наші брати і сестри в Україні підтримували Незалежність і її вірних провідників. Не можемо ніколи забувати нашої земної Батьківщини - України, а ще більше мусимо пам`ятати про нашу остаточну ціль життя - вічну щасливість в Небі.
Хай повсякчасно освічує наш шлях одна спільна мста! Ми створені для небесних вершин, а не для темних проваль, Пригадаю вам ще про сильний землетрус на горі Синайській в той час, коли Бог давав Мойсеєві Десять Заповідей - цей Закон Божий, що завжди мусить бути перед нашими духовими очима... Сказав Ісус до багатого молодця те, що стосується всіх нас: "Тримайся заповідей!" Нехай же грім з гори Синай-ської обізветься всім нам, коли забудемо їх!
Амінь.