Проповіді

Дорогі Брати і Сестри!

Нема народу без релігії, яка б то вона не була. Можна знайти держави без війська, міста без мурів, але, як я щойно сказав, нема народу, що не визнає Бога над собою. Але де є релігія, там мусять бути духовні проповідники, які навчають тієї віри і провадять свою паству дорогою, що веде до Бога і Його святої правди. Не хочу говорити про поганських жерців, але згадаю жидів. В них було покоління левитське, з якого виходили священики й ті, що прислужували в храмах Божих. Нарід до одних і других ставився з глибокою пошаною, зі страхом Божим і з покорою. Священики наглядали за всім життям громади, їм дорученої, були заразом і суддями - вирішували, хто достойний бути членом громади, а хто ні. Тому-то не дивно, як ми чули з читання нинішньої Євангелії, що Господь наш Ісус Христос, який оздоровив десятьох прокажених, сказав до них: "Ідіть і покажіться вашим священикам" - і сталось так: як ішли, стали здоровими - очистилися. І тільки один самарянин повернувся до Ісуса і, впавши до землі, в ногах Ісуса, дякував Йому. А Ісус спитав: "А де ж інших дев`ять?!"

Такий тепер настав невдячний світ, що не раз за вчинене добродійство платять невдячністю! З десятьох, яких Спаситель наділив великою ласкою оздоровлення, тільки один відчув обов`язок прийти подякувати! Безліч людей ще й перевищує невдячністю отих дев`ятьох прокажених, бо не вдовольняються тим, щоб після отриманого добродійства, навіть не подякувавши, піти своєю дорогою, а ще й ображають Божественного Добродія за вділені Ним ласки й дари. Отож, щоб Господь колись, коли вже буде запізно, не мусив карати нас за невдячність, стараймося позбутися її, і то якнайскорше!

Дорогі мої, подумаймо про бридкість невдячности супроти Бога! Невдячна людина діє проти голосу розуму свого і совісти, бо не визнає обов`язку вдячности. Кожна людина домагається вдячности до себе, коли вже отримала нагороду за зроблене добре діло. Ми сердимось, коли нам хтось не подякував навіть за маленький подарунок. А як подумати глибше, вдячність належить в першу чергу Господеві Богові, бо ж цс Його ласка, цс ж Він дав нам змогу зробити добре діло. Дорогі! Навіть у передісторичні часи погани висого цінили вдячність і пильно дотримувались її. Із вдячности будували своїм божкам святині і престоли, на яких приносили жертви подяки. Ми знаємо, наприклад, що в певних днях римські громадяни міст і сіл виходили на відкрите поле або до лісу, де було джерело, чи ручай, або ріка, що давали їм воду для різних життєвих потреб, і славили своїх богів та дякували їм: кидали в воду пахуче зілля... А коли наближались до скелі, з якої витікало джерело, то цілували цю скелю на знак вдячности за воду, що так потрібна для життя.

Каже один старовинний мудрець: "Земля не носить нічого гіршого, ніж невдячний чоловік". І мудрий Сенска каже: "Дуже зле не виявити вдячність за добродійство, - всі люди вважають цс ганьбою." Невдячний стоїть нижче від безрозумного звіряти, бо навіть звірятко, що живе в клітці, вдячно лиже руку доглядача... Оповідають про Святого Ієроніма, що одного разу зустрів у пустелі молодого лева, що жалібно ревів з болю. Побачив Святий Ієронім, що лев має в лапі велику тернину. Він витяг тернину й перев`язав левові рану - і з того часу лев ходив слідом за Святим, що жив у пустелі, і охороняв його.

Взірцем вдячности був старозавітний патріарх Авраам, що на всіх місцях, де поселювався, споруджував престіл і молитвою та жертвою висловлював свою вдячність Господеві. А в Новому Заповіті взірцем вдячности був Ісус, що дякував Отцеві за всі дари й за те, що Господь вислухував Його і давав змогу Йому творити чудеса, про які ми знаємо зі Святого Письма. Пише Святий Павло: "За все дякуйте, бо така воля Божа в Христі Ісусі щодо вас". (І. Сол. 5, 8).

Що можна сказати про таких людей, що не шанують героїв своєї Батьківщини, котрі за неї поклали свої голови або лишилися каліками на все життя?! Коли ми провадимо збірку для їхніх вдів або для тих, що ще лишилися і доживають віку немічними й хворими, серед нас є такі, що затримують ту лепту в своїм гаманці, що мають чим, але не хочуть поділитися з бідними, тим самим дякуючи Господеві за ласку здоров`я і спокою?! Христос виборов нам небесну Батьківщину, якої жодний ворог не може від нас забрати. Чи ж не буде невдячність за це з нашого боку ганьбою?! Невдячний заперечує саме існування Бога, бо хоч устами він говорить: "Вірю в Бога, Творця і Отця Небесного, вседержителя й хоронителя всіх речей", однак своїм нерозумінням і невдячністю зазначує, що не Бог керує світом і долею людей, а тільки випадковість. Не Божій милостині приписує така людина свій тимчасовий успіх і достаток, а своїм власним силам, своїй проворності - і цим він заперечує силу правління Божого над Всесвітом і свою залежність від Нього. Це знеславлення і пониження Бога! А наслідки невдячности - це дочасні й вічні кари. Часто, як вказує Св. Лука (19, 26), приходить відібрання достатків, що ними було наділено душу й тіло. За невдячність приходять ще й інші кари, якими Господь ламає гординю, проганає легкодухість, приводить людину до опам`ятання, щоб людина усвідомила собі, що вся влада і сила в руках Господа.

Щасливі ті, що живуть у злуці з Богом, але страшно нещасливі ті, що в Його неласці... Але найтяжча кара стріне невдячного у вічності: там він буде позбавлений всіх ласк і небесного щастя. Так, як із моря Всесвіту підноситься пара і творить хмари, а тоді дощ робить землю врожайною, і безліч річок і потоків спішать туди, звідки і вийшли, так з моря безкінечної любови Божої пливуть до нас Його добродійства, щоб зробити наші серця плодючими до всього доброго. А тоді, через нашу щиру вдячність, ці добродійства повинні вернутись до Бога, від якого вони вийшли. Це люблений Богом порядок у природі і в Царстві ласк. Тож не порушуймо цього встановленого Богом порядку своєю невдячністю і не змушуймо Бога вказати нам вартість даних Ним добродійств аж тоді, коли їх уже нема!

Дорогі Брати і Сестри, не забуваймо ніколи, що вдячність вінчає нас славою і честю і спрямовує прихильно до неба наші нові прохання! Закінчую нинішню духовну науку закликом нашої Святої Української Автокефальної Православної Церкви не легковажити Бого-почитанням і вдячністю за всі щедроти і ласки, якими Бог наділяє нас і наш нарід, нашу земну Батьківщину - Україну! Прославляймо Його, як сказано Святим Павлом у Посланні до солунян: "Величаймо Господа псальмами, гімнами й духовними піснями!" Нехай буде вічна слава нашому Сотворителеві і Цареві Небесному!

Амінь.