"Люби ближнього свого, як себе самого..." (Лука 10, 27)
Дорогі Брати і Сестри!
Найбільш люблений Христом учень, Іван, був наймолодшим і з усіх апостолів, якому Христос, коли він умирав розп`ятий на хресті, віддав у опіку Свою Матір. Вона й проживала в домі апостола Івана до Свого славного Успіння. Отож Іван, коли вже був старенький, не міг багато навчати, а коли його учні просили дати їм науку, він говорив: "Дітоньки мої, любіть один одного!" Оце ж і є друга по важливості заповідь Христова (перша: "Люби Господа Свого").
Проте жидівські книжники й фарисеї перекрутили цю другу важливу заповідь "Любіть один одного" так, що це стосується тільки жидів і нікого більше. Між жидами та їх найближчими сусідами - самарянами - була прірва ненависти! Христос нинішньою притчею про самарянина хотів скартати жидів за цю їхню ненависть до самарян. На питання одного з жидів: "Хто є моїм ближнім?" Христос розповів нинішню притчу. Він цю притчу закінчив заохотою, що стосується всіх: "Іди і роби так само". Це значить: пам`ятайте, що всі ви - між собою брати, тому - "Люби ближнього, як самого себе".
В перших часах християнської ери ця чеснота була прикметою всіх визнавців Святої Євангелії. Вона сіяла таким чарівним блиском, що навіть погани дивувались: "Дивіться, як вони люблять один одного!" Але нині важко знайти таку братську любов, бо люди забули цю Христову заповідь любови і живуть так, ніби цієї заповіді не існувало! В цього євангельського самарянина можна бачити всі ознаки справжньої любови до ближнього. Це була всезагальна любов. Він не розрізняв, чи побитий був належав до тієї самої віри, - для нього важливим було, що це -ЛЮДИНА, що потребує допомоги, бо лежить побита й покинута в рові при дорозі. Ця любов була милосердна. Недоля побитої людини зворушила серце самарянина, - він не міг байдуже дивитися на нещасного й тому подав йому належну поміч. Любов самарянина була діяльна, як ми пересвідчились. Ця любов була великодушна й щира, бо самарянин перервав свою подорож, помазав рани побитого, перевіз його до найближчого притулку, віддав хворого жида під опіку й заплатив за його ночівлю й догляд. Ця любов була також повчальна , бо, як бачимо зі слів Спасителя, покладених у цю притчу, любов до Бога й до свого ближнього -нерозлучні. Дуже гарно висловлюється про це Святий Августин: "Для ходи мусиш мати дві ноги, а коли хочеш дістатися до неба й бути з Богом, потребуєш обидві ноги: християнську любов до Бога й до ближнього свого. "А коли, брате, бракує тобі хоч однієї ноги - любови до ближнього, - то будеш шкутильгати й не осягнеш мсти своєї мандрівки". Любов до Бога й любов до ближнього - це "два ручаї, що витікають з того самого джерела, це два дерева-двійняки, що живуть з одного й того ж кореня". А виявляємо цю любов до ближнього тим, що робимо для нього все, чого самі собі бажаємо, якщо ми ревно стараємось осягнути Царство Небесне. До пустельника Ніла зайшов одного разу могутній володар - монарх Оттон - і сказав: "Жадай від мене всього, що хочеш: уважаю тебе за свого сина і з радістю дам тобі чого забажаєш!" А Святий Ніл поклав свою руку на груди цареві і сказав: "Одне, чого від тебе жадаю, це - щоб ти міг подумати про спасіння своєї душі. Бо хоч ти і цар, а умреш - і мусиш здати звіт свого життя перед Отцем Небесним і Спасителем Ісусом Христом!" І відійшов замислений і засмучений монарх додому...
Дорогі! Життя наше - це дорога терпіння, багато в ній страждання, є й щасливі хвилини чи години - але дорога ця веде до Бога. Христос кличе всіх втомлених журбою, пригнічених тягарем, змучених хворобою чи яким іншим горем: "Прийдіть до Мене всі, і Я вас потішу, бо Я з вами -до кінця світу". Наша Свята Православна Церква - Церква Христова, в ній вічно живе Христос, і вона продовжує діло Спасителя.
В нинішні дні ходить Христос по Землі. Руками і словами Його науки духовенство втирає людські сльози, полегшує біль і терпіння вірних дітей Святої нашої Церкви. Він у своїй науці вказує на вартість людських терпінь: "У світі будете мати страждання, але ваші терпіння обернуться в радість, бо дорога терпіння - це дорога до Бога". Але як довго ми є в земній мандрівці, так довго ми наражені на страждання; як довго збираємо ми зерно на нашій ниві, так довго лихо підстерігає нас. Життя - це вічна боротьба з супротивними силами. Тож стережімось! Кому люба
Небесна Батьківщина, хто не хоче дому нашої душі бачити в руїні, хай стає в лави борців Божих і йде вслід за Ісусом! Працюймо для Христа, а тим самим для нашого довгостраждального, тепер вже вільного і волелюбного народу! Любімо один одного, любімо ввесь наш нарід, бо любов до ближнього - це є і любов до Бога! Цієї бадьорости духа не тільки всім нам бажаю, але й благаю від Бога нашого Ісуса Христа. Тож ідімо всі до Христа, горнімось до Нього й один до одного, горнімось до нашої рідної Святої Української Автокефальної Православної Церкви! Нехай Христос буде нашим єдиним, великим, милосердним самарянином і Отцем, а наша Свята Церква - єдиною Матір`ю, бо в єдності з Нею ми звільнимось від наших поневолювачів!
Дорогі мої! Коли ми так поміркуємо про сьогоднішню духовну науку, про Небесне Царство, то не зайво буде хоч коротко згадати про інше, неприємне місце, де знаходиться чимало грішників, що знехтували у своїм житті двома першими заповідями Ісуса Христа, які Він поклав у основу Свого віронавчання. Це місце - пекло. Пам`ятайте про нього, всі чесні й побожні, щоб обминути його, щоб Господь поміг нам витримати в добрі до кінця життя. "Будь вірнийаж до смерти, а дам тобі вінець життя". (Апок. 2, 10). Пам`ятайте про це, байдужі й ліниві, серця котрих завмерли до Бога, до віри святої й до релігійних обрядів! "Коли б ти був зимний - або гарячий! А то ти ні теплий, ні холодний, ні гарячий - викину тебе з моїх уст!" (Апок. З, 15 - 16). Пам`ятайте про це, всі нерозкаяні грішники, і поверніться до Бога! Поверніться, доки ще час милосердя Божого не минув! Пам`ятайте, що ніщо вам не поможе, хоч би ви цілий світ здобули, але занапастили свою душу! Пам`ятайте ви всі, молоді, щоб ви, що пішли дорогою Блудного Сина, повернулись до свого Батька, в його домівку! Пам`ятайте і стережіться гріха, і тоді знайдете дорогу до вічного щастя в Небі. Тієї щасливости сам собі й вам усім бажаю від щирого серця!
Всіх вас нехай Ісус має у своїй ласкавій опіці!
Амінь.