Дорогі мої Брати і Сестри!
Царю Небесний! Ти розділив свої дари-таланти поміж всіми сот-воріннями. Одні дістали більші дари, інші - менші. Така різнорідність робить світ приємним і цікавим. Яка велика різноманітність квітів, різнорідність пташиного співу! Це робить світ місцем розради й відпочинку. Велику різноманітність бачимо поміж звірятами... Подібне є і в людському житті.
Не всі люди дістали від Бога однакові дари. Є люди сильні, але є й немічні; є люди багаті, а є бідні; с люди вчені, а біля них невчені. Про те, що Господь неоднаково розділяє свої дари, говорить нині Свята Євангелія, записана євангелістом Матвієм. Одному дав Бог п`ять талантів, другому два, а третьому тільки один. Той, що дістав п`ять, придбав других п`ять; той, що дістав два, додав других два, а той, що дістав один талант, закопав його в землю й нічого до нього не додав. А коли прийшов господар і почув, як його служники орудували талантами, він похвалив першого і другого, а від третього забрав його єдиний талант і віддав тому служникові, що вже мав десять, а ледачого слугу казав укинути в кромішню темряву.
Так, неоднаково роздає Господь таланти. Він сотворив людину трохи меншою від янголів, але дав людині частину Божого єства, себто безсмертну душу. Він дав людині свою подобу, дав їй свобідну волю й безсмертність душі. Бо людина не вмирає духовно, а переходить до кращого, позагробового життя. Бог дав людині свою освячуючу ласку, дав їй до послуг всі сотворіння і всі скарби на Землі. Але чи використовуємо ми всі дані нам таланти? Ми мусимо самі на це дати відповідь. А чи ми часом не закопуємо свої дані нам Богом таланти? Адже нечистий дух не спить, а ходить поміж людьми і шепче в вухо: "Ходи зі мною, забудь про дані Богом таланти!" Світ котиться стрімголов у гріхах...
Та не закопуймо своїх талантів, а помножуймо їх! У всьому звертаймося до Бога за порадою й поміччю!
Таланти - це дари Божі: Розум, Воля, Добре Сонце. Це - природні дари, а є ще й дари благодатні: Віра, Любов, Радість, Мир, Милосердя і Стриманість. На превеликий жаль, не всі однаково наділені цими дарами. Найбільше бракує нашому народові благодатного дару Любови, особливо -любови до ближнього. Святе Письмо питає: "Як ти, людино, можеш казати, що любиш Бога, якого не бачиш, коли ти не любиш ближнього, з яким кожночасно стрічаєшся?" Боже, Боже, відчини очі всім тим незрячим, щоб побачили самі себе та стали кращими! Всіх нас Господь однаково любить, хоч неоднаково роздав нам таланти - бо цілий світ такий різноманітний, і в цьому полягає вся його краса. Скільки є на світі різноманітних квітів, звірів і - так само - людей! Не всі можуть бути лікарями, священиками чи мистцями - мусять бути й фермери, робітники й працівники різних професій. Але кожний мусить долучити свою лепту слави Божої і добра для свого, нехай і обдертого, щойно визволеного з неволі народу. Навчає Святе Письмо: "Істинно кажу вам, що бідна вдовиця, яка принесла до храму свої дві драхми (себто, на наш рахунок - кілька центів) - все те, що мала, та віддала, як кажуть у нас, "на Боже", - вона більше дала, аніж багатий фарисей, що приніс сто динаріїв. А старозаповітна вдовиця з міста Сарепти, що чудесним способом із однієї жмені муки й дрібки олії щоденно пекла хліб, яким годувала і доглядала святого пророка Іллю... Людина збільшить свої таланти, коли побачить ближнього в біді й дасть йому дружню поміч або хоч кухлем води згасить йому спрагу - цс святе діло! Якщо ти можеш свого друга пригостити - це також добре діло, що свідчить про твою доброту. Господь тобі за це заплатить сторицею. Але коли ти цього не зробиш - то закопаєш свій талант. А коли тобі прийдеться давати звіт на Страшному Суді, з яким обличчям станеш ти перед очі справедливого судді - Ісуса Христа?! Скажи мені, брате й сестро!
А той час напевно прийде й нікого не обмине. Всі ми станемо перед обличчям Судді, і не спитає нас Христос, чи ти православний, чи католик. Ні, Христос запитає, що ти зробив, що ти зробила зі своїми талантами. Чи були ви вірні заповітам Божим і чи були добрими дітьми українського народу?
В Церкві Христовій ми, діти Божі, збираємо найбільші скарби - таланти. Вони далеко цінніші від золота, срібла чи дорогоцінного каміння. Духовий капітал далеко цінніший для людини, ніж всі багатства світу.
Навіть в земній боротьбі не той нарід перемагає, який володіє великими скарбами, а той, який надбав найбільше духових скарбів. Сумним прикладом цього може бути й наш український нарід. Ввесь культурний ,світ визнає, що наша Батьківщина - Україна - це країна, дуже багата на матеріальні скарби, бо має досить мінеральних покладів і най урожайнішу землю, але вона була використовувана займанцем, так званим "старшим братом", що дотепер поводився як безсовісний сатрап і визискувач, що висисав із нашої Батьківщини останні соки і в той спосіб винищував нас! Наш ворог не тільки забирав від нас матеріальне добро, але й духове. Нас тримав ворог у стані кріпаків і хотів би це робити й далі. Але наш нарід поволі прозрів, пробудився й виставив завзяту оборону, прямуючи до Самостійности-Незалежности. Господь нам у цьому допоміг, бо "зліпок народів" розпадається на самостійні держави. Наш нарід дотепер був бідний на матеріальні й духові скарби-таланти тому, що нас просто грабували. Але прийшов час, що наш нарід починає жити вже на своїй землі і стає домовитим господарем. Бо досі наші "любезні опікуни" відібрали в нас волю, знищили все, що було нам найдорожче, - нашу Церкву, нашу віру, і обернули нас в "хахлів", робочих волів, які в ярмі тягли московський віз.
Але цьому прийшов кінець. Встає воля, вертається наша призабута козацька слава, встають нові, славні оборонці наших прав і нашої правди. Воскресає Україна в серцях нашого народу, який буде боротися, аж поки встановиться наміцно воля й Незалежність Суверенної Держави українського народу.
Боже ласкавий, Боже милосердний, Боже звільненого народу нашого, помагай нам у наших чесних і справедливих змаганнях, бо ми на Тебе надіємось, Тобі поклоняємось і Тебе славити будемо повсякчасно.
Амінь.