Дорогі Брати і Сестри!
Сказав Ісус-Христос до законовчителя в нинішній Святій Євангелії: "Люби Господа Бога всім серцем своїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це перша й найважливіша заповідь." А друга - подібна до неї: "Люби ближнього твого, як самого себе!" Святий Павло так писав до коринтян: "Коли б я говорив мовами людськими й янгольськими, а лю-бови не мав, то я - ніщо. І хоч би я роздав увесь свій маєток, і хоч би віддав своє тіло на спалення, але любови не мав, ніщо мені не поможе (Кор. 13, 1-4)". Отже, згідно з сьогоднішнім читанням з Євангелії, я буду проповідувати нині про таке:
1. Любити Господа Бога - це наш найперший обов`язок.
2. Як маємо виявляти нашу любов до Бога?
Отець Небесний є нашим Сотворителем. Він сотворив світ і все, що в нім. Він сотворив рід людський, щоб він замешкав по всій Землі (Діянь 17, 24-26). Він запалив іскру життя! Він сотворив нас на Свій образ і подобу. Божий образ і Божа подоба стосується й до нашої душі, а нетільки до тіла. Бог дав нам безсмертну душу і призначив нас до вічного життя в Царстві Небеснім. "1 обернемося в порох і землю, а дух вернеться до Бога, що дав нам його" (Екл. 12,1). Господь є нашим Батьком, який піклується про нас. У Євангелії, записаній Св. Матвієм, Христос говорить про потреби нашого втримання:
"Знає ваш Отець Небесний, що вам треба" (Мт. 6, 31). Навчає нас апостол Петро: "Всяку вашу журбу складіть на Нього, бо Він піклується про вас". (Петро 5, 7).
Як діти люблять своїх батьків, так право природи вимагає, щоб ми любили свого Сотворителя - нашого Отця Небесного! Нашої любови до Бога вимагають ті щоденні дари в житті, що ми дістаємо від Бога. Розважаючи про всі ті добродійства, старозавітний псальмоспівсць Давид каже: "Що я віддам Господові за все, що Він мені дає?" Хто ж із нас не зазнав у своєму житті щедрих Божих дарів для тіла й для душі? В який би бік ми не повернулись, всюди бачимо сліди Божих рук, що стараються для нас. Отож хто тільки має живе серце, не може не віддячувати Отцеві нашому любов`ю за ті численні доброчинства й ласки, що кожен із нас безперервно одержує від Бога. Нашої любови до Бога вимагає Хрест Спасителя! Ми були б на віки вічні засуджені за наші гріхи, але Господь так сильно любив нас, що послав свого Єдинородного Сина на Землю, щоб кожний із нас, що в Нього вірить, не загинув, а мав життя вічне! (Ів. З, 16).
Я думаю, що ми, християни, повинні завжди вдивлятися в Хрест Господній і повторяти слова Св. Павла: "Він мене полюбив і віддав Себе на смерть за мене" (Гал. 2, 20). Видіння Хреста повинно наснажити все наше єство жаром любови до Бога. І горе тому чоловікові, що не любить Господа Бога, що не любить свого Спасителя Ісуса Христа. Св. Павло рішуче проголошує: "Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий!" (Кор. 16, 22).
Як дерево виростає з насіння, як потічок випливає із джерела, так святість життя походить із любови до Бога. Святість - це наслідування Христа у самовідреченні, в покорі, в смиренності й лагідності. Святість - це виконання наказу Христа: "Оце Я дав вам приклад, щоб ви робили так, як Я". Напевно тільки любов до Бога здатна вас повести Божим шляхом. Серце, повне любови до Бога, не дивиться ні на труднощі, ні на жертви, яких вимагають чесноти; воно все зробить і все перетерпить, щоб тільки довести свою любов до Бога. Погляньте на життя Святих: звідки вони брали силу йти тернистим шляхом життя? Любов їх кріпила й заохочувала до служіння Богові, Богові любови! Наша любов до Бога береже нас від гріхів і готує нас до щасливої вічности. Тому-то цілком оправдано сказати, вслід за Святою Євангелією, що "любити Бога - цс перша й найважливіша заповідь". "Дітоньки, не любіть словом чи тільки язиком, а ділом - і правдою" (Ів. З, 18). Бо справжня любов проявляється у вчинках, а там, де нема діла, така "любов" - це поцілунок Юди! Виявляй-мо нашу любов пильним і ревним шануванням Його! Це перший вияв любови, бо чи ж може бути любов до Бога там, де забувають про Нього, де уста німі на хвалу Божу, де серце не зітхає до Бога й до Небесної оселі?! Тому не занедбуймо Богослужень, а приходьмо до Церкви на час, не пропускаймо молитви вранці чи перед спанням. Цим покажемо, що справді любимо Бога ділом і правдою. І читаймо Святе Письмо! Читав Його в неволі наш найкращий поет Тарас Шевченко і саме у Святім Письмі знаходив він натхнення для віршів для своєї України. Виявляймо свою любов до Бога послухом Його законам. Сам Спаситель уважав послух непомильною ознакою справжньої любови. "Коли любите Мене, Мої заповіді зберігайте", - каже Св. Іван у 14 розд., ст. 15. "Хто знає Мої заповіді й дотримується їх, той Мене любить!" - каже Христос.
Полюбімо Божі заповіді, думаймо згідно з ними й так поводьмося в нашім щоденнім житті!
Служімо вірно нашому народові, бо хто служить своєму народові, той служить Богові, а хто служить Богові - любить Його! Можуть нас принижувати вороги наші, можуть нас переслідувати, але ми завжди лишимось вірні Богові й своєму народові. Отак, як у пісні співається: "Хай нас по тюрмах саджають, хай нас пробують вогнем, хай нас в Сибір засилають - ми всі тортури знесем! А як умерти прийдеться в сірих казармах - тюрмах, то месник новий підійметься на наших зболілих кістках!" А Бог любови прийме нас у свої обійми!
Нас принижують, нас морили штучним голодом, мільйони братів упали в нерівній борні, а ми все перенесемо, й не загине наш народ.
І хоч покроплений кров`ю наш блакитно-жовтий прапор, ми його високо піднесли й прийшли з ним до Святої Софії у золотоверхім Києві, столичнім місті нашої Батьківщини-України, яка стаєна потужні власні ноги на шлях Незалежносте. Ще не вмерла Україна - ще не вмерла й ніколи не умре!
Дорогі мої, любімо Господа Бога сильною любов`ю - адже Він дбає про нас і разом із нами радіє, що Батьківщина звільнилась із ворожого ярма. Любімо Господа такою любов`ю, як виявив Св. апостол Павло: "Ані смерть, ані життя, ані янголи, ані начальство - ані теперішнє, ані майбутнє, ані сили, ані висоти, ані глибини, ані жодне сотворіння не зможе нас відлучити від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашім" (Рим. 8, 38-39). Щасливий, хто так полюбив Бога! Щасливі такі люди в земнім житті, бо Святе Письмо запевняє нас, що тим, що люблять Господа Бога, все обертається в добро. Щасливий той на Суді Божім, бо любов покриває багато гріхів. Щасливий у вічності той, бо любов - це завдаток безсмертної відплати, як написав апостол Павло: "Чого око не бачило, ані вухо не чуло, ані в серце людини не прийшло, що приготував Господь тим, що люблять Його!" (Кор. 2, 9).
Благодать Господа нашого нехай буде з усіма вами!
Амінь.