Дорогі Брати і Сестри у Христі Господі Нашім!
Поміж головними гріхами, на другім місці є гріх лакімства, бо він є причиною кривди, нснависти, убивства, грабунку, кривоприсяги й багато інших нещасть.
Христос-Спаситсль у нинішню 13-ту неділю після Зіслання Святого Духа навчає нас притчею про виноградаря і лихих слуг, що хоч найнялися вони в цього господаря і за умовою в час збору винограду мали віддати половину цьому господареві, коли прийшов час збору і посланці прийшли по належне, то наймити їх прогнали. Посланці прийшли вдруге, і знову наймити їх прогнали. Коли ж наостанку прийшов сам власник, наймити вбили його, бо в той спосіб думали привласнити виноградник, але не так сталося: були побиті й прогнані. Отак буде часто на Божім світі, коли група людей захоплює в свої руки чужі права, що не належаться їм. Отак постали деякі держави через загарбання чужих земель і майна. Так сталося з нашою благословенною країною, що колись була багата й могутня, може, й найбагатша в тодішній Європі. Пригадуються мені і ті часи, коли під час другої світової війни німці захопили нашу Батьківщину. Тоді вони вивозили вагонами наш чорнозем, щоб ним удобрити свої поля. Скільки ж було тих пожадливих, що простягали свої загребущі руки на наш рідний край! Скільки тих ворогів: і турки, й татари, ляхи, німці, а надто москалі, які понад три століття обкрадали й винародовлю-вали наших братів і сестер...
О Боже милостивий, поглянь ласкавим оком з Небесних просторів на нашу окрадену й знівечену землю, на наш заплаканий і вічно застрашений нарід, на наші понищені храми Божі по розлогій Україні! А ті церкви, які ще уціліли, забрала московська церква, яка русифікує наш нарід, накинувши зашморг на шиї переляканих і приголомшених людей.
Не можна нам тут, у вільній американській країні, дивуватися, що народ у Східній Україні не дуже свідомий: його ж понад три століття русифікували, ще й далі це чинять. Але ми щасливі, що нарешті наш нарід прозрів і вливається в українське національне русло. Хоч помалу, але таки стає Україна на власні ноги!
Ми глибоко віримо, що з нами Бог - а це Бог любови, що тільки до певного часу допускає терпіння. З життєвого досвіду знаємо, що по кожній бурі сходить сонце, що світить і в наше віконце.
Як той євангельський господар, про якого ми читали сьогодні, прогнав і покарав розбишак із свого виноградинка, так починає Він виганяти розбишак із нашої Батьківщини, із нашої Святої Церкви.
Лакімство не знає ні віку, ні стану. Воно майже кожному в`їдається в серце, чи то пан, чи жебрак. В одній старій байці розповідається про царя Мідаса, що попросив божка Аполлона, щоб усе, до чого б не доторкнувся, ставало золотом. І Аполлон здійснив бажання царя Мідаса. До чого б Мідас не доторкнувся, все перетворювалось у золото. Все-все. І коли Мідас торкнувся їжі, вона теж перетворилась у золото. Серед великої купи золота цар Мідас помер з голоду!..
Так майно - маєток - не наситить нікого на світі. Лакімство розпалить ненаситне серце і доведе до всіх гріхів. Тому не тільки кожна людина, а й кожна держава повинна стерегтися лакімства - захланности. Будьмо щасливі й задоволені тим, що маємо! Мати маєток не є гріхом, але треба над ним панувати, а не бути його невільником. Треба мати міру в своїх потребах і не забувати, що є на світі, особливо ж в Україні, наші брати і сестри, яким треба подати руку помочи.
Святий апостол Яків каже: "Гей, ви, лакомі люди, ви бажаєте - і не маєте; завидуєте - і не маєте: золото ваше і срібло поржавіло, іржа з`їсть ваше тіло так, як вогонь з`їдає все!"
Час нашого життя являється справді великим скарбом. Кожний день нашого буття дуже важливий для вічности. Так є тепер, так було за часів земного життя Христа-Спаситсля і так буде, як нас не стане поміж живих. Це є відвічна правда. Час нашого життя - цс ціна нашого майбутнього життя у Царстві Небеснім. Це є ціна, за яку маємо купити вічне щастя в оселі Бога Отця, і Сина, і Святого Духа. "Час має таку вартість, як сам Бог", - каже один святий Христової Церкви. Отже, нам треба скористати з того скарбу нашого земного життя. 1 знову каже Св. апостол Яків: "Що ж є ваше життя? - і сам відповідає: "Життя є парою, що на короткий час з`являється і зникає". Це є свята правда. Бо між колискою і труною дуже непевна межа. Часто смерть приходить до людини нагло - несподівано; зовсім слушно зродилась думка-приповідка: "Нині живеш, а завтра гниєш!" Внаслідок різних випадків і катастроф гинуть люди раптово, як мухи...
Тому не будьмо захланними, а вдовольняймося тим, що маємо, - бо все лишимо й нічого з собою не заберемо, хіба що наші добрі вчинки за життя, а також чотири дошки і землі трошки - на цвинтарі... Навіть мільйонер не візьме з собою нічого на той світ, - хіба що гарно його вберуть, покладуть у дорогу труну, накуплять багато непотрібних квітів, трохи за небіжчиком поплачуть, помоляться, відпровадять на цвинтарі на тім закінчиться земна мандрівка... Але не знати, що чекає цю людину, коли прийде під Небесну браму...
Я знав одну стареньку жінку в моїй колишній, дуже великій парафії. Вона щоденно вранці приходила до Церкви на святу Богослужбу і приймала причастя. А їй треба було йти пішки яких десять бльоків. Чи сніг, чи дощ, вона завжди була на час у церкві. Одного разу я спитав її: "Бабусю, чи вам не затяжко щодня ходити до церкви?" А вона відповіла: "Не знаю, чи доживу до завтра, тому я спішила нині до церкви". Дуже мудро вона мені відповіла, бо ми не знаємо ні дня, ні години, коли янгол смерти прийде по нашу душу. А час проминає скоро, наче хвилі бистрої ріки, що пливе й ніколи не вертається... Отак години нашого життя проходять і назад не вертаються... А там, у вічності, - суд! Там за добре життя чекає нас нагорода, а за зле - вічна покута. Тож до Неба піднесім наші серця й молімо Отця Небесного, Його Сина і Святого Духа, щоб нас тримали у своїй ласкавій опіці і щоб не залишали нашого народу. Просімо їх, щоб наповняли наші серця любов`ю, благорозумієм і братолюбством і щоб провадили корабель нашої святої Церкви й народного життя до тихого пристановища.
Нехай Господь Бог наш - Бог любови - царствує в серцях нашого народу і провадить нас до національного визволення, нехай поможе нам здобути волю і незалежність для нашого народу!
Амінь.