сказав Ісус до розслабленого: "Кріпися, сину, відпускаються тобі твої гріхи". (Мт. 9,2)
Дорогі Брати і Сестри!
Чотири чоловіки принесли на постелі розслабленого, немічного чоловіка і спустили ложе через покрівлю хати перед самого Ісуса Христа. Господь, побачивши доказ їхньої віри, зворушений, що вони не пожалували труду, щоб помогти недужому, в нагороду за велику віру цих людей і за розкаяння розслабленого, відпустив розслабленому його гріхи й зцілив його, сказавши: "Встань і ходи!" Той капернаумський дім, де все це відбувалося, є тепер Христовою Церквою, пам`яткою про духовий зв`язок між Богом та Його вірними. Серед цієї Церкви, як колись у цім домі, стоїть образ Христа, що обдаровує своєю ласкою тих, що просять її для себе й для своїх ближніх.
Поміркуймо ж про цю правду Христової віри, щоб Господь наш, Ісус Христос, просвітив наш розум і зігрів наші серця, щоб ми натхнулися цією правдою, полюбили її та стали нею щедро користатися, хай нам у цім допоможе Матінка Божа, Пресвята Діва Марія!
"Як у нашому тілі маємо багато частин - членів, так ми всі є одне спільне тіло в Христі Богові нашім," - каже Св. Павло в Посланні до Римлян. Цілу Церкву Христову називає Св. Павло одним тілом во Христі. Відомо ж, що члени тіла взаємно допомагають один одному. Коли один член організму нашого стає хворим, ціле тіло страждає, тремтить, болить і стає також хворим. Так тісно повинні жити духовно злучені члени нашої Святої Української Автокефальної Православної Церкви Христової. Таке духовне сполучення називаємо сполученням Святих!
Ми стаємо членами Церкви, коли приймаємо Святе Хрещення, ми стаємо членами "воюючої" Церкви. Господь бачить і знає нашу віру, ціле наше земне життя, всі наші труди, терпіння і всі наші добрі вчинки - і виконує наші прохання. Він же, Господь, і благословляє нас своїми ласками ще за нашого життя на землі. Господь бачить нашу віру! І не одне добро на Божому світі ми завдячуємо Божій помочі, бо Він хоче, щоб Його дари сіялись щедро між людьми й лучили членів Церкви зі Святими в нашій майбутній Небесній Батьківщині.
Тож зрозуміло, що Отець Небесний бере в свої обійми наших братів і сестер в Україні, що так масово линуть в цей час до Церкви Святої, до нашої відновленої рідної віри.
До Божого діла треба чистих рук і невинного серця. "Молітеся один за одного: багато може досягти молитва праведного!" - каже Св. Яків. Ми наближуємось до Христа, коли приходимо на Святу Літургію - Службу Божу, а коли ще й приступаємо до Святого Причастя, тоді ми стаємо поруч Христа, немов отой розслаблений, про якого ми чули сьогодні. А стояти духом і серцем поруч Христа - цс значить стояти цілим своїм життям на Святій Господній горі, на Святім Його місці, близько до Нього -так, як каже Свята Євангелія у Св. Марка: "Назбиралося багато праведників"... і "розголошено, що Він перебуває в цім домі" (себто, у Своїй Церкві). Більш ніж тисяча літ тому проголосив пророк Давид у своїй псальмі: "Хто ступить на гору Господню або хто стане на місці Святім Його, той неповинний рукам й і чистий серцем!" Ісус має бачити в нас таку неповинність рук і чистоту серця, цю чесноту життя нашого, яку Свята Євангелія коротко називає ВІРОЮ. Щойно тоді ми є вірні Ісусові!
Кожна правда Божа, загально виголошувана Святою Церквою, є обов`язковою для всіх. Не можемо говорити, що нас не торкається духова злука в Церкві Христовій. Каже Святий Павло: "Ви ж є тіло Христове", - так записано в Посланні до коринтян. "Не може око сказати руці - не треба мені тебе або знову - голова ногам - не треба мені вас... На це Бог склав — сотворив тіло, щоб члени його однаково один про одного дбали. "Той, хто не виконує цього обов`язку і не старається досягти духової злуки всіх членів у Церкві, сам собі шкодить і наносить шкоду цілому тілові Христа - Церкві Господній".
Обов`язок православного християнина -дбати про свою духовну злу-ку з Церквою - вкладений Ісусом у Господній молитві "Отче наш!". Ця молитва є первовзірцем для всіх молитов. Цю саму прикмету мають всі наші Православні Богослужсння. Вони висловлюють віру в велику Правду Христову.
Свята Літургія визначається, в першу чергу, як всенародне почитання Бога. Чим же є єктенії як не молитвою за всіх і за все - а їхні закінчення -це прохання про заступництво Пречистої, Преблагословснної, Славної Владичиці і всіх Святих?! А після освячення Святих Дарів молиться священик тихою молитвою до Святих, щоб заступалися за нас, і виголошує молитву до Пресвятої Богородиці: "Особливо за Пресвяту, Пречисту і Преблагословенну..." і зараз же після цього приходять молитви - прохання, щоб Господь прийняв нашу безкровну жертву за спасіння душ померлих і за добро цілої Церкви - "За всіх і за все".
Ця істина, що Господь приймає молитви одних за других, зазначена в Святім Об`явленні Старого Заповіту . Авраам молить Господа за мешканців Содома й Гоморри, Мойсей жертвує в молитві до Бога ціле своє життя і щастя - за добро народу, а праведного Товита ось так хвалить архангел Рафаїл: "Добра є молитва, піст і милостиня зі справедливістю. Ліпше милостиню давати, ніж золото збирати" (тому, що Товит присвятив ціле своє життя для добра ближніх).
Отож і нашим обов`язком є дбати про ближніх і просити за них Ісуса Христа, як нас навчали апостоли, що часто заступаються за покривджених. "Відпусти, вислухай її, нехай не кричить за нами", - благали вони за нещасну ханаанську жінку, а старшина міста Капернаума просив Господа, щоб Він оздоровив слугу-поганина, римського сотника, кажучи: "Він гідний того, бо любить наш нарід і збудував нам божницю!" Не можемо, мої дорогі, старатись про своє вічне і тимчасове щастя, якщо не бажаємо того самого для своїх ближніх. На це є духова злука в Церкві Христовій. Вона була підготована в Старому Заповіті, а введена й затверджена в Новому Заповіті самим Господом Ісусом Христом. Багато, під цим оглядом, можемо використати для себе й інших, чи то живих, чи мертвих. Ця істина дає нам нагоду виконати обов`язок вдячности як у родиннім, так і в народнім відношенні, тим більше, коли ми зобов`язані висловити вдячність і любов тим, що відійшли від нас. Число наших мучеників за правду народну, за нашу Святу Автокефальну Православну Церкву, таке велике, що всіх імен ми й не знаємо - єпископів, священиків і вірних, і всіх, що віддали життя за нашу Державу, за свою вірність Церкві і своєму народові українському. Цс все сталося в безбожній російській "імперії зла". Нехай же Господь наш Ісус Христос прийме їх усіх, мучеників-героїв наших, у Царство Небесне, бо вони цього заслужили! А ми, що живемо в змінені часи, коли "імперія зла" розлетілась, а наша Батьківщина, Матір-Україна, воскресла, ставаймо дружньо в лави працівників українського народу, кожний і кожна з нас в міру своїх можливостей і знань! "Маємо обдарування, дані нам благодаттю, не всі однакові, - каже Св. Павло, - тому будьмо в роботі не ліниві, духом горіючі, Господові послужливі!" Будьмо добрими членами своєї нації, бо ми одне тіло, одне серце, одна душа! Нехай цс буде не лише на народній, але й на церковній ниві, нехай ці дві ділянки будуть з`єднані в одно, спрямовані на єдину спільну ціль - довершення нашої Незалежности під знаком Тризуба й Хреста! Нехай линуть наші щирі молитви до Христа-Спасителя, до Його Пресвятої Матері, до всіх Святих Землі Української, за добробут наших храмів і нашого народу, нашої соборної, самостійної Матері-України! Будьмо, мої дорогі, в наших молитвах ревними, в горі терпеливими, а в надії веселими". (До римлян 12, 11-12).
Амінь.