"Петро, як став потопати, закричав: "Господи, рятуй мене!" (Мт. 14, 31)
Дорогі Брати і Сестри!
Після того, як Христос наситив п`ять тисяч людей п`ятьма хлібинами і двома рибами, звелів Він учням своїм сісти в човни й переплисти на другий бік Генісаретського озера, а Сам пішов на гору помолитися. В той час знявся сильний вітер. І хоч як потужно налягали учні Ісуса на весла, за цілу ніч не могли доплисти до берега.
А над ранок Христос вирушив назустріч учням, ідучи поверх води, і кликнув до них: "Не бійтеся, це Я!" Коли Ісус підійшов до учнів, Петро промовив: "Господи, дозволь мені пройти по воді!" Ісус відповів: "Ходи!" Петро, зійшовши з човна, спробував іти по воді, але став потопати. "Господи, рятуй мене!" - скрикнув Петро. Дорікав Йому тоді Господь: "Маловіре, чому ти засумнівався?!" "Не бійтеся: Я з вами!" Небо й Земля перейдуть, але слова Ісуса не перейдуть. Поки світа, доти буде існувати Церква, і будуть вірні, які будуть підтримувати Церкву. А наш довготерпеливий нарід твердо тримається своєї Святої Православної Церкви -Церкви наших предків. Як Св. Петро у своїй скруті просив в Ісуса, так і наш нарід просить Його, щоб зглянувся на нас і на нашу Церкву, які ще й у нинішні часи під загрозою ворожих переслідувань, від так званого "старшого брата", що так нас стискав у своїх обіймах, аж нам ребра тріщали... Зовсім слушно в одній молитві земля називається "долиною сліз". Недуги, смерть, тяжка праця, лихі люди - наші поневолювачі і багато інших бід спричинили таку назву. Коли б ми хотіли списати всі наші муки й терпіння, то велику книжку можна було б про це написати, про митарства нашого народу українського. Та ми старалися не нарікати, не падати у зневіру, бо ми вірили у слова Спаситсля: "Не бійтеся: Я з вами". Господь все нам нагадує: "Взивайте до Мене в день скрути! Я визволю тебе, і ти прославиш Мене!" (Псалом 49, 15). Коли потрапимо в скруту чи в нещастя, робімо так, як плавець, що впаде в воду. Він розкладає руки й починає плавати. Так само й ми: складаймо руки до молитви і кличмо, як Св. Петро: "Господи, рятуй мене!"
В тих випадках, коли, на людську думку, вже нема рятунку, Всемо-гучий Господь завжди помагає, якщо щиро Його будемо просити. "У Бога все можливе" (Мт. 19, 26). Доказом того, що Бог може врятувати навіть у таких випадках, де, на нашу думку, поміч цілком неможлива, є рятунок Св. Петра з Єрусалимської в`язниці. Шістнадцять жовнірів стерегли Св. Петра; на Великдень мали Його стратити (Діянь 12). Хто ж би думав, що Св. Петра ще можна врятувати?! Але Господь вислухав сердечну молитву єрусалимських християн, послав вночі до в`язниці янгола, щоб той вивів із тюрми Св. Петра. Кайдани чудесно спали з його рук, і в супроводі янгола Св. Петро вільно перейшов поміж жовнірами, тюремна, брама розчинилася сама - і Св. Петро вийшов на волю.
Отак подібно, на наших очах український нарід став вільним, незалежним і самостійним господарем на своїй землі! Господи Ісусе Христе! Висуши наші сльози і кров, неповинно пролиту, що розливалася по всій Україні! Заспокой розбурхані голови, ще й досі напоєні ненавистю брата до брата! Заглянь до глибини в їхні серця, щоб вони прозріли й пізнали всю могутню силу любов й і згоди. Дай їм зрозуміти, яка безплідна й нищівна є ненависть, як нам шкодить розбрат! Наведи нас, Боже, на розум, щоб ми полюбили нашу страдну Батьківщину всім нашим єством, щоб ми мужньо й гідно стояли за її волю, за честь і славу козацьку і за свою Святу Православну Автокефальну Церкву - за нашу єдність і незайманість!
Дорогі! Прошу пам`ятати, що не раз доводиться довго чекати, поки Господь вислухає наші прохання, наші молитви й побажання. Бо що, наприклад, в людському численню є 100 років, для Господа є одна хвилина, один момент. Коли б ми жили навіть 100 років - що то є в порівнянні з Божою вічністю?! Це - один момент, немов життя комашки малої, що народжується одного дня - й того ж самого дня вона гине... Чим довше Господь відкладає свою допомогу, тим чудесніше вона помагає. Ця істина нехай скріплює нас, щоб ми ніколи не залишали наших молитов, прохань і подяки - за живих і мертвих. Здається нам часом, що Бог ніби задрімав, як то було під час бурі на Гснісаретськім озері."Бог може відкласти свою поміч, як це було під час весілля в Кані Галилейській, коли Його Матір просила про поміч, а Христос відповів: "Ще не прийшов
Мій час" (Іван 2, 4). Ми мусимо нашими молитвами пробудити Господа, подібно до приятеля, що безупинно стукає в двері, аж поки не досягне того, чого домагається (Лука 11, 5). Так і блаженний Августин каже: "Треба частіше стукати до дверей того великого Пана, аж поки Він не відчинить двері!" Господь навчає нас просити довго, щоб ми потім більше цінували те, що дістали. Візьмімо приклад із терпеливого Іова, що навіть у найбільшім нещасті хвалив Господа, промовляючи: "Як Господеві подобалось, так і сталося! Нехай буде Ім`я Господнє благословенне! (Іов, 1, 21). Не будьмо ж боягузами й маловірами, а будьмо героями - не забуваймо гарної приказки: "Бог своїх людей ніколи не залишає!" Не залишив нас Господь у нашім терпінні й у боротьбі за Державу - ось і бачите плоди нашої віри. Тепер ми маємо свою незалежну Державу, тільки треба її мужньо і стійко захищати, з Божою поміччю, бути одностайними й творчими, ніколи не втрачати віру в Божу справедливість! Нехай же буде Ім`я Господнє благословенне віднині й на віки вічні!
 Амінь.