Проповіді

Дорогі Брати і Сестри!

В 1769 році відвідав нашу Батьківщину Матір-Україну славний німецький письменник і філософ Гердер, який у своєму - так би мовити -репортажі написав таке: "Україна стане колись вільною й могутньою: її прекрасне підсоння, весела й приємна вдача народу, її музичний талант, плідна земля, її межі, що простягаються від Кавказу до Чорного моря, а відтіля ген у далекий світ, до синіх Карпат..." Великою і славною хотів би бачити її наш великий гетьман Богдан Хмельницький, піднявши повстання проти ляхів, що в той час розпанощились на Правобережній Україні, яку вони нахабно окупували. І так весною 1648 року розпочалася війна: Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Львів, Замостя... З-під Львова, вже як переможець, робить він урочистий в`їзд у Київ перед Різдвом 1648 року. Вітчим його, митрополит Сильвсстр Коссів і Єрусалимський Патріарх Паїсій прославляли його як Богом нам даного і тому Богданом названого! Після всіх перемог над ляхами польський король прислав послів до Богдана з проханням про замирення, але гетьман сказав до них такі знаменні слова: "Скажу коротко: з тією комісією, що тепер приїхала, не вийде нічого: тепер є війна- і така мусить бути! Затри чи чотири тижні виверну всіх ляхів догори ногами й прожену та потовчу так, що будете під моїми ногами. А всю шляхту віддам турецькому султанові в ясир! Перше я боровся за свою кривду, а тепер борюся за Україну й за віру Православну. І не зостанеться ані одного князика чи іншого шляхтича, Україна - для мого народу!" Як сердечне вітали мешканці Києва свого героя й осво-бодителя України! Адже всі народи світу тріумфально вітають своїх героїв - так і українці вітали Гетьмана Богдана. А тепер до нас прийшла священна днина, коли ми вітаємо урочисто найбільшого героя, героя всіх християнських народів — самого Господнього Сина, Ісуса Христа, що славно в`їжджає, як володар наших сердець, - Цар Слави! У церковній стихирі співається: "За шість днів перед Пасхою прийшов Ісус до Витанії, щоб повернути до життя померлого Лазаря. Зустріли Його Марія і Марта, Лазареві сестри, кажучи до Ісуса Христа: "Господи, коли б Ти був тут, не вмер би наш брат..." Тоді Господь відповів: "Чи не казав Я вам раніш- хто вірує в Мене, той хоч і помре - живий буде! Покажіть Мені, де ви його поклали!" І тоді голосно промовив Господь до померлого: "Лазаре! Встань із гробу!" - і Лазар ожив. По тому Ісус гостював в домі Марії й Марти разом із Лазарем, а наступного ранку - а це була неділя - захотів святкувати Пасху, тодішнє жидівське свято. Христос післав одного з учнів дістати в сусіда молодого віслюка і, сівши на нього, урочисто, сточений народом, їде до Єрусалиму, а люди, з пальмовим гіллям у руках, співали: "Осанна синові Давидовому! Нехай живе Цар Ізраїля!" Цей в`їзд був знаком раптового переходу з невір`я до віри... "Слава Тобі, Господи! Осанна Синові Давидовому! Христе Боже, безсмертного життя ми сподобимось, і Тебе ми прославляємо: осанна на висоті! Благословенний, хто йде во ім`я Господнє!" Так вигукували люди в натовпі єрусалимськім, і так ми вітаємо в`їзд Христа в місто.

Поглянувши на людей, що вітали Його, вимахуючи фіговими й оливковими віттями, Христос заплакав: нині Йому співають "Осанна!", а через кілька днів будуть кричати: "Розпни Його, розпни!" Ісус страждав душею, бо бачив, що буде розп`ятий на хресті, що перенесе страшні муки й умре - але вже третього дня воскресне. Він також бачив прийдешню долю Єрусалиму, що буде через сорок років зруйноване дощенту римськими військами під проводом Тита... Христос бачив тоді, що прокляття, яке самі жиди на себе накликали - "Кров Його нехай впаде на нас і наших дітей" - дійсно впала на них. В той час Ісус бачив похід ворожих військ, бачив тисячі вбитих, сотні тисяч у неволі, а решту -розсіяних по всіх країнах світу. Ісус міг все це відвернути, але не зробив цього, а тільки молився в душі: "Єрусалиме, Єрусалиме! Скільки разів Я хотів зібрати твоїх дітей, як квочка збирає дітей під свої крила, але ти не схотів..." І, як свідчить статистика, один мільйон людей було вбито, тисячі прибито до хрестів, а тисячі забрано в неволю, їх продавали: тридцять жидів за один гріш...

Радіймо нині, вірні діти Христа і Його Святої Церкви, співаючи Йому: "Осанна! Слава Цареві нашому, слава!" Радіймо і веселімось з нагоди нинішнього великого і славного свята - урочистого в`їзду Христа в Єрусалим, бо ми - Його діти і Його вірні послідовники! Ми просимо, щоб кров Його пролита впала на нас і була нам спасінням і благословенням! Нехай Ісус в`їде в наші серця й наповнить їх великою радістю! "Радіймо й веселімось, бо велика нагорода чекає нас на небесах! А ти, Єрусалиме, сонця дугою вберися для Царя твого, що в мури в`їжджає, бо Він пекельні зламав кайдани і встав, як сонце весняне, що вирощує в лузі запашні квіти, зелені трави, розлогі віти. З Єрусалимом всі ми співаймо, радісне свято щиро вітаймо, обіймім друга - рідного брата, щоб звеселилась вся наша хата..." Відкиньмо з серця думки лукаві і з Христом-Богом воскреснем у славі!

У великій славі Христовій воскресла вже наша рідна Матір-Україна. Нехай буде благословенна світла неділя 1 грудня 1991 року, коли вся людність України затвердила Незалежність нашої вільної України!

Тож кидаймо квіти любови під ноги нашому Спасителеві! Так закликає нас наша Свята Українська Автокефальна Православна Церква, за яку ставили свої груди до бою наші князі, гетьмани й козаки-запо-рожці. "Осанна Цареві нашому - співаймо! "А зустрічаючи Христа вербовими гілками й квітами нашої любови, не лукавмо душею, ніколи не покидаймо Його, а ставаймо в ряди Його оборонців - за правду і за волю! Душі наші нехай будуть осяяні ласкою Божою після нинішнього Святого Причастя, нехай вони стануть постійною домівкою нашого Спасителя! Не на те Він завітав до душі нашої, щоб там зневаги чи зради зазнати, як це було колись в оливковому саду, коли його Юда зрадив... Ні, будьмо чисті серцем і душею і не зрадьмо Його! Домівку нашого серця прикрасіть квітами чеснот: любови, молитви, покори й відданости Божій волі. З чистим серцем вітаймо Христа, що в`їжджає в мури міста нашої душі; кидайте під Його Святі ноги квіти вашої любови й добрих діл!

"Осанна! Слава нашому цареві і нашому Богові і Спасителеві! Нехай живе Цар Слави у наших серцях і в серцях нашого побожного народу! Христос посеред нас є і буде!

Амінь.