Сказав Ісус: "Нічого неможливого не буде для вас" (Мт. 17, 20)
Дорогі Брати і Сестри!
Який нещасний той батько, про якого ми чули із щойно прочитаної Святої Євангелії, записаної Св. Матвієм! Кого тільки той батько не питав, з ким тільки він не радився, щоб допомогти своїй хворій дитині, яку щомісяця мучив нечистий дух! Ходив той батько по різних лікарях, але жодної помочі не дістав. Аж довідався від звичайних людей, що по містах і селах ходять якісь люди, що звуть себе учнями Ісуса Христа, і вони вже багатьом допомогли. Чутки йшли про них, що вони оздоровляли хворих, воскрешали померлих та проганяли злих духів. Відшукав їх цей нещасний батько і привів до них свого хворого сина.
Апостоли наказали злому духові вийти з тіла нещасної дитини, та нечистий цього разу не хотів їх послухатись. Тому люди, що були свідками цієї події, дивувалися, бо перед тим вони бачили, як апостоли виганяли злих духів з нещасних людей. Серце батька огорнув великий смуток. Де ж йому шукати помочі для нещасної дитини?!
Не помогли йому лікарі, хоч вони були вчені, не помогли апостоли, "То хто ж поможе моєму бідному синові?" - плакався батько... "Чи ж мій син, моє життя, моя надія, має отак знидіти марно і сконати в страшних муках, відкинений усіми, як біснуватий?! Хто, хто поможе?" А злий дух підшіптував йому: "Ніхто! Для твого сина нема рятунку: я не з тих, кого можна легко прогнати. Ти ж бачив, що мене не можуть прогнати апостоли... Навіть не роби інших спроб, бо тобі ніхто й ніщо не допоможе. Шкода часу й твоїх заходів, бо тобі ніщо й ніхто не зарадить. Твій син пропащий! Ти шукав у світі поради та молився й роздавав милостині, та це було даремно: Бог не має милосердя над тобою!" Отак говорив батькові злий дух. Такі думки підсував батькові диявол, що так знущався над бідною дитиною! Але на дні душі у батька жевріла надія. Внутрішній голос казав йому: "Не падай в розпуку і зневіру, май довір`я до Бога - і Він тобі допоможе! Іди до Ісуса з Назарету, Він тобі напевно допоможе!"
І добрий голос поборов підшепти злого духа. Батько привів синка до Ісуса. Ісус читав серце бідного батька, немов розкриту книгу, і бачив, що той стратив довір`я до людської помочі... Тоді Ісус звелів нечистому духові зараз же вийти з дитини, і злий дух мусив підкоритися. А дитина стала здоровою! Радість велика огорнула обох, батька й сина, і невимовна вдячність заволоділа ними...
Так, мої дорогі! Чим більше тратимо довір`я до світа й людей, тим більшим мусить стати наше довір`я до Бога, тим більше треба нам надіятись на Нього! Мусимо мати довір`я до Господа, бо Він - наш батько, Він цар і володар наших душ. Цілий світ може бути проти нас, але ми не мусимо боятись так довго, як Він є з нами!
Сказав Христос: "Не бійтеся, тільки майте повне довір`я до Моєї помочи, і тоді всі сили світу не спинять вашої роботи!" Господь знає, що робить. Не раз Він навмисно відкладає свою допомогу аж до останньої хвилини, коли людина вичерпає всі засоби. А робить цс Господь для того, щоб людина пізнала, що, коли вона не здатна сама собі дати раду, тільки Вища Сила може врятувати!
Дорогі мої! Часто можна почути, що серед великих небезпек родяться великі люди. Бо тоді, коли людство нагло потребує помочі, Господь посилає людей, котрі своїм розумом і своїм тактом уміють зарадити лихові. 1 люди тоді величають таких геніальних осіб і ставлять їм пам`ятники... Але люди не усвідомлюють, що ці великі люди є тільки знаряддям у руках Божих. Наш найбільший національний геній, Тарас Шевченко, сказав: "1 голову схопивши в руки, дивуєшся: коли прийде апостол правди і науки?!" Що ж іншого означають ці слова, як не чекання слушного часу, коли Бог подасть нам свою ласкаву поміч на спасіння нашого українського народу. Якраз тепер ми віримо, що Бог послав нам свою поміч в особах наших духовних і громадських національних провідників, які відроджують нашу Державу і нашу Автокефальну Українську Церкву. Вертаючись до думок нашого генія, Тараса Шевченка, бачимо, що й він бачив надію не на людську, а тільки на Божу поміч. Ми мусимо надіятись на Божу допомогу й на свої власні сили. А сили в нас є, нам тільки потрібно єдности, тому-то ми й молимося так ревно: "Боже, нам єдність подай!" Наш нарід здобуває собі волю без кровопролиття, бо Господь відкрив очі нашому народові й натхнув нас повним довір`ям до
Його справедливости. Треба нам тільки стерегтися, щоб ми самі не поставили перепон Божій допомозі і не втрачали довір`я до Нього.
Бог Всемогучий робить сильними тих, що мають довір`я до Нього. Коли настане потреба, Бог скріпить сили слабих, і вони стануть сильними Самсонами; Він додасть відваги слабодухим, що перестануть боятись небезпек, роз`єднаним і розпорошеним дасть "єдиномисліє" - спільну ідею і єдину мету. І буде з ними Бог до завершення великих і славних діл! Тільки ніколи не треба втрачати надію!
Скільки в нашому народі є вдів і сиріт, бо мужі їхні й батьки загинули в другій світовій війні, обороняючи так звану "родіну"... Скільки наших людей замучили безбожники в тюрмах і на засланнях в далеких азійських і сибірських концтаборах! І все ж наш нарід живе, вистояв усі тортури і гоїть свої рани. А матері приводять на світ нове покоління, яке вже не зазнає цього лиха, що його пережили їхні батьки... Всемогучий Бог- це наш Батько й захисник. Нехай буде Йому вічна слава! До Нього, мої дорогі, звертаймося зі своїми потребами, в Нього шукаймо поради й помочі! "Ніколи не полишив (Господь) бідного, помічником став сироті" (Псалом 9,19).
Тяжкі часи пережив наш нарід, але поволі життя стає все кращим. Не до одної хати зазирав голод, і люди журились - де б дістати шматок хліба, їжі якоїсь? Але з ласки Господньої інші країни, а особливо Північна Америка ніколи й нікому ще не відмовляла помочі. Вона й тепер допомагає нашій знедоленій Батьківщині, а в тому числі й ми приносимо свою пайку в ту допомогу.
Тож маймо міцну надію в Бозі, що ті кризи, які зараз переживає наш нарід, не будуть довготривалими. Все мине, неначе сон, немовби дим, і свіжість настане в нашій любій Україні, бо Господь має більше сили й добра, ніж ми думаємо, і Він, діями урядів добрих країн, дасть нашій Батьківщині все, що потрібно.
Помолімося: Господи, Ти ж знаєш, як тяжко приходиться нашому народові, але наші старання й наші змагання допомагають нам! Ми стоїмо з благоговінням перед Твоїм маєстатом! Ти є наша єдина й остаточна поміч! Нехай же не відходять від Тебе вірні сини України розчарованими. Даруй нам Твою ласкаву поміч завжди і всюди! Нужденний і убогий прославлять ім`я Твоє на віки вічні!
Амінь.