"Сину, відпускаються тобі твої гріхи..." (Мр.2,5)
Дорогі Брати і Сестри!
За Господом нашим ішла юрба недужих, Сліпих, німих, кривих калік, І оздоровляв їх словом дужим, Як нам Ісайя те прорік.
Нині ми чули читання зі Святої Євангелії, записаної Святим євангелістом Матвієм, як принесли на ношах перед очі Ісуса тяжко розслабленого чоловіка. А тому, що вони не могли протиснутися до того будинку, де навчав Ісус, то вилізли на плоский дах будинку, відкрили стелю й на ношах спустили хворого перед Ісусом. 1 Христос, у своїй безмірній доброті, зцілив хворого, промовивши: "Сину, відпускаються тобі твої гріхи". Здоров`я тіла дуже важливе, але ще важливіше здоров`я душі. Коли людина захворіє, то біжить до лікаря, щоб позбутися хвороби тілесної. А як же бути з душею, що хвора перебуває в тяжкому гріховному стані? Про хворобу душі треба ще більше дбати. Для цього наша Свята Церква установила Великий Піст, коли кожний має змогу відбути Святу Сповідь і стати здоровим душею. Не раз ми чули слова Спасителя: "Іди за Мною!" Так кликав Він Своїх учнів, і вони лишали свої доми й родину і йшли за Ним. "Іди за Мною!" - кличе нас Ісус під час Посту. "Ідіть за мною всі, хто шукає правди, бо я - світло світу; ідіть за мною - всі, хто шукає потіхи й розради у своїх муках і терпінні. Ідіть за мною всі, хто шукає правди, бо Я є правда, дорога й життя. Ідіть за мною всі, хто шукає миру і спокою, а Я дам вам мир з Неба, якого світ не має! Ідіть за Мною на хресну дорогу - і побачите Мою любов до вас, бо більшої любови не має ніхто, ніж той, хто душу свою віддасть за друзів своїх"...
Коли Господь наш Ісус Христос ходив по землі, Він кликав усіх іти за Ним. Але ж бо Він кличе нас і тепер - через своїх учнів - єпископів і священиків, які провадять стадо Христове, цебто вірних, до Царства Божого. Душпастирі вірно служать Богові й своєму народові. А Бог і свій народ- нероздільні. В цей час ми молимось разом із українським народом на нашій Батьківщині й разом ідемо на поклик Спасителя. Всі ми, тут і за синім океаном, під час Посту приступаємо до Святих Тайн Сповіді й Причастя і єднаємо наші душі. Дехто на Батьківщині, може, робить це вперше за життя, тим не менш важливе це приєднання неофітів до нашої Божої громади вільної України.
Поєднаймо ж наші душі з Христом-Спасителем, який казав людям тодішньої доби, як і нинішньому суспільству: "Хто їсть Моє Тілоі п`є Мою кров, той буде мати життя вічне! Я воскрешу його в судний день"... Ми всі приймаємо святе причастя на ознаку єднання з Христом і рівночасно молимось до Божої Матері, щоб Вона заступалась за нас перед її Сином, Спасителем Нашим, Ісусом Христом. Будьмо пильні в ці часи Великого Посту, ідімо за покликом Ісуса і поможімо Йому нести Його тяжкий хрест на гору, де його розіпнуть за наші гріхи. Очистім наші серця Христовою кров`ю, приймаючи Святе Причастя! Господи Ісусе, покрий нас Своїм благословенням і Своєю ласкою, нас і ввесь український народ і дай йому спокій, мир, добробут і Твою волю! Даремно казати, що ми носимо ім`я Христа, якщо не наслідуємо Його святости. Це наслідування, уподоблен-ня конче потрібне, бо хто цього не робить, не заслуговує звання християнина. Ті люди, що в часах свого хрещення склали урочисту обіцянку вірности Господеві й не йдуть слідом Ісуса, перестають бути дітьми Божими. Святий апостол Павло в Посланні до Галатів (3, 27) каже: "Ви всі, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися". "Як ми носимо образ земного, так само носімо й образ небесного!" (Кор. 15, 49). Що значать слова, що ми "у Христа зодягнулися"? Одягнутися в Христа означає наслідувати Його в усіх Його чеснотах; у такій одежі душа людини дуже подобається Господеві. Саме тому людина створена на образ і подобу Божу, щоб могла достойно Його наслідувати. Життя й діла Христа мають бути взірцем для нас, за яким маємо поводитись. Христос каже: "Хто не візьме свого хреста й не піде за Мною, не достойний Мене!" (Мт. 10, 38). Терпіння з любови до Господа - це дорога чеснот і правди. Хто з любови до Ісуса уподібнюється до Нього, той може з повним правом сподіватися, що вони стануть вибранцями Божими і дістануть належну небесну заплату.
Постає питання: як маємо наслідувати Христа? Наслідування це мусить бути загальне, цілковите. Подібність така має опанувати наш мозок. Думки наші завжди мусять бути спрямовані до Бога. "Як чую, так і суджу, і суд мій справедливий, бо я не шукаю своєї волі, а Того, хто Мене послав", - каже Ісус, як цс записано святим Іваном (5, 30).
Далі наша подібність має простягатися на серце, на наші вчинки. Про це Христос каже: "Хто витримає аж до кінця, той буде спасенний!" (Мт. 10, 22). Щасливі ті, хто в часах свого життя на Землі наслідують Христа. Вони мають мир і спокій у їхніх душах, серця їхні вільні від мук сумління. Вони знаходять охорону й допомогу Божу від наших недругів. А "коли Бог за нами, то хто проти нас?" (Рим. 8, 31). Хто з Ісусом, з тим Ісус. І такі послідовники Христа заслужать вічну нагороду за свою боротьбу зі злом. Каже Святий Павло в Посланні до Тимофія (4,8): "Хто доброю боротьбою воював, для такого приготовано вінець справедливости". Борці за правду одержують нагороду за всі свої терпіння. Наш добрий Спаситель запевняє нас: "Той, хто служить Мені, нехай іде за Мною, а де Я є, там буде й Мій слуга". (Ів. 12,26). За добродійства буде нагорода, як сказано в Євангелії: "Син Чоловічий віддасть кожному по його ділах". (Мт. 16, 27).
Римський історик Корнелій Тацит пише про відомого мудреця Сене-ку, що Сенска перед смертю сидів у в`язниці й запросив до себе своїх друзів. Вони прийшли з ним попрощатися й востаннє його послухати.
Так промовив до них Сенека: "Друзі мої! Перед моєю смертю перш за все хочу з вами попрощатися. Не маю нічого, що б міг вам подарувати! Але не хочу розлучитися з вами без мого заповіту - і в заповіт даю вам моє життя". Це великий дарунок достойного й мудрого чоловіка! Отак і Христос нічого іншого не хотів залишити нам у спадщину, як величний взірець Свого життя, щоб ми могли за тим зразком впорядковувати всі свої справи, вчинки і ціле своє життя. При кожній нагоді ми повинні питати самого себе: "Що вчинив би на моєму місці Христос?" Наслідувати Христа, значить-жити, як Вінжив, виконувати чесноти, як Вінце робив. Коротко кажучи — ставати подібним до Нього.
Так діяли наші герої-мученики Церкви й миряни, що лишалися при всіх умовах вірними Церкві й Батьківщині. Вони не зламались, не відмовились від Бога й свого народу і стали подібними до Христа в своїх терпіннях.
Не забуваймо, що Христос багато часу приділяв молитві. Тож і нам треба в молитві благати Божого милосердя, як навчає нас і святий Яків: "Нехай чоловік просить з вірою, нехай не сумнівається. Бо хто сумнівається, той стає подібним до морськоїхвилі, яку жене й розбиває вітер" (Яків. 1, 6-8). Такий чоловік не може надіятися, що він дістане те, чого просить...
Молімось постіймо за себе, свою родину, своїх друзів, і живих, і мертвих, і за увесь наш ще знедолений і страдний, але воскреслий український нарід!
Амінь.