Проповіді

Дорогі Брати і Сестри!

Одного разу Ісус, навчаючи велику громаду людей, розказав таку притчу: двоє людей зайшли в Храм Божий помолитися. Один із них був багатий фарисей, а другий — бідний митар. Фарисей, ставши посеред храму, став голосно молитися, кажучи: "Боже, я дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди - грабіжники, несправедливі, чужеложники або як отой митар. Я пощу двічі на тиждень, даю десятину на храм! "А бідний митар навіть не підніс очей до неба, а бив себе в груди, кажучи: "Боже, будь милостивий до мене, грішника!"

І як ви думаєте, дорогі мої парафіяни, котра з цих молитов була приємна Господеві? Очевидно - митарева!

Бо молитва фарисея справді була образою Богові. Господь не вислухує гордих і зарозумілих, бо, як правило, вони є великими грішниками, тільки прикривають усе плащиком побожности - таких і називають підлими фарисеями. Тому, мої дорогі, в нинішній духовній науці я хочу пояснити, показати й доказати, що таке гріх — гріх гордости й заро-зумілости. Що це за гріх? Це не тільки зухвальство й непослух Господеві, але просто таки образа Йому. Така людина противиться всемогутності Божій, яка могла б кожної хвилини вкинути цю грішну людину в прірву пекельну, бо вона погорджує Святістю Божою й навмисно шукає того, що Бог ненавидить і відкидає. Така людина погорджує Богом і відвертається від Нього!

Гордість - це грабування Божого добра! Чия ж то власність-багатства цілого світу, як не Божа? Бог обдаровує людину різним добром: талантами, красою, достатком, а людина часто не знає, як тим користуватися, щоб своїми вчинками й життям догодити Творцеві! Гордість - цс велика невдячність Господеві за все те, чим Він нас обдарував...

Справедливо нарікає Господь на таких грішників устами старозавітного пророка Ісайї (І, 2 - 4): "Послухайте ви, Небеса й Земле, почуйте, що говорить Господь: синів собі виростив і викохав Я, а вони підняли бунт проти Мене! О люде грішний, народе тяжких гріхів, лиходійне насіння, сини - шкідники! Всі покинули Господа, знехтували науку Його і відвернулись". Мої дорогі! Подумаймо: чи відреклися ми від гріхів? Ні, бо злоба гріхів зростає між нами як висока гора! Гріх ображає добрість і любов Божу ...

Подумаймо над цим... Бог сотворив усе на світі з чистої Своєї любови: кожна пташка, кожна квітка, кожна перлина - краплина ранньої роси і кожний листок на дереві співає до нас: "Який добрий до нас Отець Небесний!" Небо й Земля розголошують Його любов і добрість - а людина, вінець усіх створінь Божих, котру з ніг до голови Бог покрив своєю ласкою, цього не усвідомлює й не відчуває вдячности до свого Творця, і часто подякою людини є гріх! Людина часто вживає Божі дари на глум перед Богом, щоб тільки заспокоїти свою жадобу! Людина не стримує язика в образах Імени Божого, нестримано оскверняє всіх і себе прокльонами й брудною лайкою. Боже праведний! Людина однією рукою бере Божі дари і в той же час другою рукою кидає отруйні стріли в серце Отця Небесного! Це - гріх, невдячність до Господа!

Мої дорогі духовні діти! Самі знаєте з досвіду, що ніщо в світі так не болить, як горда невдячність за добродійство... Отже, ми чули сьогодні розповідь про фарисея і його молитву. Це - блюзнірство, гріх гордости, самопохвала перед Господом нашим - і за цс його осуджено. Є добре правило: не хвалися сам, хай люди тебе похвалять!

Є на землі багато диких і небезпечних звірів. Вони не раз кидаються на людей і вбивають їх. Але гіршим від дикого звіра є гріх, гріх православного християнина... Я вже довго говорю про гріх, але на цім не кінчається моя духовна наука. Бо чим далі, тим більше відкривається переді мною, як чорна прірва, злоба гріховна. Але ми усвідомлюємо різницю між мерзенністю гріха, що ображає й зневажає нашого Творця, і добротою Божою, що споглядає на нас із Небес. Гординя людська є джерелом безвір`я. Господь об`явив нам віру, просвітив нас Своєю непомильною Божественною наукою, а наш слабий, а часом просто впертий розум не в силі сприйняти всієї Його мудрости! Нам треба наслідувати Його сліпого, оздоровленого силою Ісуса Христа, що закликав: "Вірую,

Господи - поможи позбутися невірства!" А чи може позбутися невірства горда людина? Не знаю! Замість того, щоб просити віри, гордий часто протистоїть їй, а то навіть і висміює віру і ставить свій розум вище Божого. Тоді він стає подібним до того, про кого сказано в 13 Псальмі: "Сказав безумний: в моїм серці нема Бога!" Бог був, є і буде, а тих, що заперечували Бога, давно не стало. Нашому народові вбивали в голову понад сімдесят років, що Бога нема! А Бог був, тільки люди від Нього відвернулись. А тепер народ вертається до Владики Неба і Землі - до Бога. Настає відродження віри й відродження Держави нашої української. Ми тільки мусимо пам`ятати, що гордування відбирає всі заслуги й добрі вчинки. Гордість - це фарисейство, тяжкий гріх, що може привести до вічної загибелі. Тому, мої дорогі, вирвімо з коренем пихату гордовитість з наших душ, а замість неї плекаймо митареву покірливість і так, як він, молімось: "Господи, будь милостивий до мене, грішного! Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене! Без числа согрішив я, прости мені!"

Така молитва є третьою головною молитвою. Першою є "Отче наш", другою - "Богородице Діво, радуйся!", а третьою - молитва митарева, яку я тільки що проказав...

Дорогі! Нові, і радісні, і тривожні часи настали в нашій Батьківщині. Ми віримо, що з бігом часу буде повернене нам усе, що було пограбоване. Маю на увазі, в першу чергу, не маєтки, а нашу славну минувшину, нашу перекручену історію, нашу колишню славу. Наш розтерзаний нарід з`єднається в одне тіло й один дух! Тепер ми ще не цілком свідомі, яким шляхом іти. Тепер деякі люди проголошують: "Ми любимо Україну!" -але це вони кажуть по-фарисейськи, тільки на словах. Бо багато з нас хочуть справді України, але тільки такої, як вони хочуть. "А як не буде такої, як я хочу, нехай не буде ніякої!"

Це грішні, фарисейські, нещирі, згірдливі слова. Це - гріх!

Єднаймось усі, забувши про свою гордість і самолюбство, бажаймо щиро волі й незалежности Україні, щоб вона була доброю для всіх нас і для Бога - Творця нашого!

Будьмо людьми в повнім розумінні цього слова, будьмо такими, як нас сотворив Господь, і пам`ятаймо науку наймолодшого учня Христового, Святого Івана, що повсякчасно промовляв: "Любітеся, мої діти, любітеся, і Господь буде з вами!"

Амінь.