ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО

Патріарха ФІЛАРЕТА

на урочистій академії з нагоди його 70-ліття,

яка відбулася у Національній філармонії

23 січня 1999 року

Сьогодні всі, хто дбає про Україн­ську державу, впевнені в тому, що в нашій країні повинна бути єдина помісна Українська Православна Церква. Наші переконання ґрунту­ються на історичному досвіді: в кож­ній православній державі існує неза­лежна православна Церква. Процес становлення своєї помісної право­славної Церкви пройшли всі краї­ни, в тому числі й Росія. Україн­ська держава не є винятком із загального правила.

Розділена на частини православна Церква в Україні вигідна тільки тим, хто не хоче бачити Україну незалеж­ною державою, хто мріє про “єдіную і нєдєлімую”. Цим силам, церков­ним і політичним, як зовнішнім, так і внутрішнім, вигідне розділене ук­раїнське православ’я. Вони добре ро­зу­міють, що єдина по­місна Українська Православна Церква є духов­ним гарантом незалежності Україн­ської держави.

Проти створення єдиної право­славної Церкви від­крито не висту­пають навіть наші супротивники, але вони роблять усе можливе, щоб об’єднання православ’я не відбу­лось. Одні, як-от Патріарх Московсь­кий Алексій II, говорять, що Украї­на ще не доросла до автокефалії, ін­ші – що в Україні взагалі недоціль­но мати автокефальну, тобто канонічно незалежну Церкву. Образно кажучи, на думку нашого так зва­ного “старшого брата”, ми з вами ще ходимо в коротеньких штанцях. Московія в XV ст. доросла до авто­кефалії, а Україна і через 1000 років існування в ній християнства ніби­то не вийшла із дитячого віку.

Нам кажуть, що в Україні нема єдності в питанні авто­кефалії. А хіба вона може бути, якщо проти єдності працюють численні і церковні, і полі­тичні діячі. Москва хоче ви­грати час і тому не поспішає сказати остаточ­не слово, але вона не розуміє, що час працює на Українську Церкву. Кожен рік існування Української держави працює на Київський Пат­ріархат. Ми впевнені, уповаючи на допомогу Божу, що в Україні буде єдина Помісна Православна Церква.

За даними як російських, так і українських дослідницьких джерел, уже сьогодні до Київського Патріар­хату належить удвічі більше вірую­чих, ніж до УПЦ Московського Пат­ріархату, хоч остання вдвічі пере­важає за кількістю зареєстрованих релігійних громад і за кількістю хра­мів. Диспропорція і несправедли­вість у розподілі православних хра­мів і відсутність доступу до націо­нальних святинь можуть призвести до загострення релігійної ситуації.

Київський Патріархат виступає проти розпалювання релігійної во­рожнечі, бо йому це невигідно, не кажучи­ вже про християнську мо­раль. Розпалювання релі­гійної во­рожнечі може загальмувати об’єд­нання українського православ’я. Тому УПЦ Київського Патріархату – як із загальнохристиянських, так і з тактичних міркувань – намагається дотримуватися миру і злагоди.

Крім православних Церков, в Ук­раїні існують Греко-Католицька Церква, Римо-Католицька Церква та протестантські конфесії, які ми ша­нуємо і поважаємо, бо всі ми разом намагаємося відроджувати духовність і благодійництво в Україні. В той же час нас турбує розповсюджен­ня в Україні тоталітарних сект, які наносять шкоду не тільки традицій­ним Церквам, а й усьому нашому суспільству. Тоталітарні секти згубно впливають на психіку і здоров’я гро­мадян і руйнують нашу національну культуру і духовність. Державний закон України, не порушуючи свобо­ди совісті і прав людини, повинен захистити наших громадян від негативних явищ і посягання на їхні свободи і права. Ми чекаємо від Верховної Ради прийняття такого за­кону.

Наближається 2000-ліття Різдва Христового. Ми вдячні Президентові України Леоніду Даниловичу Кучмі за створення Організаційного Комі­тету з підготовки і проведення цього ювілею. Святкування Різдва Хрис­тового повинно надихати всіх хрис­тиян на надання духовним цінностям пріоритету перед матеріальними. Дух повинен володіти плоттю, а не плоть керувати духом. Від ставлен­ня людства до духовних і матеріаль­них цінностей залежить розвиток цивілізації у третьому тисячолітті.

Релігійність в Україні стоїть на порівняно високому рівні. Про це свідчать і більш як тисяча побудо­ваних православних храмів, і відтво­рювані наші національні святині, як-от Михайлівський Золотоверхий монастир і Успенський собор Киє­во-Печерської лаври та інші істо­ричні храми. Але ми не можемо ска­зати, що стан духовності в Україні нас задовольняє. Злочинність і ко­рупція, пияцтво і наркоманія не прикрашають Україну, як і інші країни світу. Бог обдарував Украї­ну великими багатствами, а трудів­ники не отримують зароблену ними платню, пенсіонери не одержують пенсії. На брудні справи гроші є, а на святе діло – на любов до ближньо­го – грошей нема. Ці факти свідчать не тільки про відсутність духовності, а й про відсутність совісті і співчуття до людського горя. Церкви повинні звертати більше уваги на боротьбу з пороками суспільства, пам’ятаючи слова Христа Спасителя, що “ви є світло для світу, і сіль землі”.

В Україні Церква відокремлена від держави, і держава не втручаєть­ся у внутрішнє життя Церкви. Але держава не може існувати без Цер­кви, а Церква – без держави. Дер­жава повинна допомагати Церкві, а Церква – державі. Сьогодні Україні потребує не тільки єдності правосла­в’я, але й не меншою мірою – єднання демо­кратичних патріотичних і дер­жавницьких сил. Ми отримали від Бога дар – Українську державу. І нам треба берегти цей дар, що випав нашому народові як нагорода за великі страждання впродовж бага­товікової історії.

Інтелігенція є мозком нації. Від неї багато в чому залежить розви­ток національного і культурного життя народу. Свого часу інтеліген­ція відвернулася від віри, від Церк­ви і від Бога. В кінцевому підсумку це призвело до бездуховності і псевдокультури. Сьогодні інтеліген­ція повертається до Бога, і це дає нам надію, що, керуючись вічними цінностями, джерелом яких є Бог, вона відроджуватиме національну свідомість, почуття патріотизму і буде совістю народу.

На закінчення я хочу ще раз вис­ловити щиру сердечну подяку за те, що ви прийшли привітати мене з сімдесятиліттям від дня народжен­ня і за ваші добрі побажання.

Хай милосердний Господь дарує всім нам добре здоров’я, натхнення в творчій праці, благополуччя в усьо­му і зберігає на многії літа.