Слово проти лицемірства

 

 

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри

Що таке лицемірство? За словом Христовим,
             лицеміри уподібнюються “розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти” (Мф. 23, 27). Лицемір – це той, хто відціджує комара, а верблюда поглинає (Мф. 23, 24), тобто малі гріхи помічає, а на великі не звертає уваги. Лицемір той, хто одне тримає у серці, а інше говорить; хто має святу зов­нішність, а внутрішньо порочний. Лицемір той, чия душа розділена навпіл; той, хто сам із собою незгод­ний. Лицемір ховає від людей правду або, ще гірше, видає неправду за істину, обман за мудрість, хит­рість за розсудливість, образу іншого за правосуддя.

Господь Ісус Христос сказав: “Бережіться за­кваски фарисейської, яка є лицемірство” (Лк.12,1). Відмінна риса лицемірства – робити усе напоказ. Характерним прикладом цього  є лицемірство Ананії і Сапфири. Вони продали своє майно і принесли апостолам частину  одержаних грошей, а сказали, що принесли все, що мали. Апостол Петро сказав: “Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє  думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю? Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові” (Діян. 5, 3–4).

Діяти на очах у людей ще не є лицемірство, тому що більша частина обов’язкових для нас справ, що здійснюються для людей, робиться у них на виду. Тому про тих, які роблять що-небудь  перед іншими, ще не можна думати, що вони роблять це про людське око. Лицемірство починається з того моменту, коли людина не добро робить, а тільки зображає його подобу. Це лише початок лицемірства. А коли людина хоче закріпити за собою репутацію благодійника, то тут ми маємо справу з лицемірством, що вкоренилось у серці. Коли ж до всього цього приєднується прихована мета користуватися вигодами, які дає  така репутація, тут видно лице­­­мірство в усій його силі. Тому Господь закликає остерігатись фарисейської закваски, тобто лицемір­ства. Треба робити людям добро за повелінням серця, на славу Божу, і не турбуватися про те, як поставляться до цього люди.

Одного разу Ісус Христос сказав начальнику синагоги: “Лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати?” (Лк. 13, 15). Господь справедливо назвав начальника синагоги лицеміром, тому що він зовні показував себе хранителем Закону, а в душі був хитруном і заздрісником: він обурювався не тому що порушувалася субота, коли Ісус зцілив жінку в цей день, а тому що прославлявся Христос.

Лицемірство є плодом заздрощів, тому що дводушність буває в людях більшою мірою від заздрощів. Ховаючи в глибині душі ненависть, заздрісники удають із себе люблячих. За словами святого Василія Великого, такі люди подібні до підводних скель, покритих водою, що завдають необережним непередбачене зло.

Немало серед людей таких, які лицемірять у власному житті; вони одне носять у серці, а інше – виставляють напоказ.

Будемо ж, браття і сестри, уникати в житті лицемірства. Амінь!