Старець Паїсій Величковський належить до тих учених українських монахів, які служили Богові і «книжним ділом»— переписуванням, перекладом і складанням нових творів. Початок свого монашого життя о. Паїсій віддав на вивчення творів отців церкви, головно аскетичних чи взагалі потрібних для належного монашого життя, а також на вивчення мови, румунської та грецької.
Вийшовши з неспокійної — через переслідування католиків — України, о. Паїсій (тоді Платон) подався до Молдавії, пробув там біля чотирьох років (1742—1746), і добре навчився румунської мови (її він завжди зве молдавською), а це дало йому змогу пізніш перекладати й на мову молдавську. На Афоні ж, де панувала грецька мова, старець Паїсій пильно взявся за вивчення старо- й новогрецької мови, і знав їх добре. Знання грецької мови старець Паїсій завжди підновлював, і це робив аж до своєї смерті. Особливо сильно вивчав він старогрецьку мову в Нямецькому монастирі.
Грецької мови о. Паїсій навчався з практичною метою, щоб читати твори отців церкви в оригіналі, а також щоб перекладати їх на ново-церковнослов`янську мову, бо багато з цих творів були ще не перекладені, або перекладені зле. Перекладанням творів отців церкви о. Паїсій зайнявся ще на Афоні, і займався цим аж до своєї смерті.
Переклав він дуже багато — по ньому полишилося близько 300 найрізніших рукописних перекладів та виправлень, головно творів аскетичних та богословських взагалі. З кожного нового перекладу робилося кілька списків, і вони ширилися по всьому православному слов`янському світі.
На Афоні, а головно потому у Нямецькому монастирі, о. Паїсій мав у себе цілу школу перекладачів та переписувачів, що зробили справді дуже багато. Це були монахи, що мали собі за послух «книжне діло», головно переписку, а з Афону та з Молдавії ці переписані рукописи розходилися по всьому православному світу.
Звичайно Паїсій Величковський вишукував добрі грецькі оригінали, і з них перекладав або за ними виправляв. Серед Паїсієвих перекладів чимало є нових, які до нього ще зовсім не були перекладені на слов`янську мову, — старець наш перший дав змогу слов`янам читати такі грецькі твори, і в цьому його велика заслуга.
Друга група творів, що вийшла з-під рук старця Паїсія, — це старші слов`янські переклади, що вже так застаріли, що їх трудно було розуміти, а то були й такі, що переписувачі з часом їх сильно попсували. Такі переклади о. Паїсій знову старанно звірював з грецькими оригіналами, виправляв їх і сильно підсві-жував їхню мову. Таких старих попсутих перекладів скрізь було багато, як на Афоні, так і в Молдавії, і о. Величковський виправленням їх приніс нашій духовній культурі велику прислугу.
Мова перекладів старця Паїсія — це мова ново-церковнослов`янська, але сильно побудована на мові «слов`яноруській» XVIII ст. Це та мова, що панувала тоді й як літературна мова в Україні, наприклад, у творах Святителя Ди-митрія Ростовського, нашого подорожника О. В. Григоровича-Барського, або в творах нашого філософа Григорія Сковороди, з тією хіба різницею, що Сковорода не відірвався від рідно-
го грунту, тому в нього хоч мимоволі де-не-де проходило живе народне слово, чого в творах о. Паїсія бачимо мало. Правда, не треба забувати, що те, що дотепер видане з праць о. Паїсія, звичайно видавалося після пильної російської поправки, а в оригіналі творів Величковського, яких ще ніхто не досліджував, можуть знайтися й живі українські мовні ознаки. Те саме було і з творами Святителя Димитрія — їх поперекладали на мову російську1.
 
1 Ось у мене «Алфавить Духовний Святителя Димитрія» (Москва, 1901 р.). На титулі додано: «вь русскомь перевод-в».
 
Правопис творів о. Величковського — мішаний тогочасний правопис, що складається з багатьох ознак, а головно: церковнослов`янських, українських, болгарських і грецьких. Писані ці праці півуставним письмом XVIII віку, в якому, поруч із ознаками українськими, знаходимо й ознаки російські, як вияв збільшеного вже тоді російського впливу в Україні, на Афоні і в Молдавії. Вся школа старця Паїсія пильнувала писати однаковим, чітким і гарним письмом. Звичайно, російської мови старець Паїсій не знав.
Метода перекладу старця Паїсія — дати переклад дослівний, який відбивав би оригінал якнайближче.
«Життя» розповідає, що о. Паїсій старанно перекладав усе своє життя, навіть під час останньої смертної недуги:
 
«Навіть аж до смерті своєї старець дуже пильнував перекладати з давньогрецької на слов`янську мову отецькі і богословські книги. А як він писав, тільки дивуватися треба!.. Був він сильно слабий, і по всьому правому боці були рани... На ліжку, на якому лежав, він обкладав себе навколо книжками... Тут лежали
різномовні словники, Біблія грецька й слов`янська, граматика грецька й слов`янська, книга, яку він перекладав, а посередині свічки. А сам він, як дитина мала, сидів, зігнувшися, і всю ніч писав, забуваючи і неміч тіла, і тяжкі хвороби, і труд»... (Житіє, с. 62-63).
 
Це дуже виразний малюнок праці нашого старця, приклад трудящого ченця ще з перших часів Києво-Печерської Лаври.
Додам до цього, що старець Паїсій на старість сильно утратив зір, і був «майже сліпий»...
Більшість праць старця Паїсія позосталися в Нямецькому монастирі, де вони займають у бібліотеці окремий цілий відділ; безумовно, були вони й на Афоні. Але наукового досліду по цих оригіналах ще ніхто не робив, тому й мало знаємо про літературну працю старця Паїсія. Слов`янська культура обірвалася в Нямці сто років тому, через що ці твори лежать там мертвою грудою, якщо вже не понищені...
Одна оригінальна праця о. Паїсія, а саме «О Умной молитве», написана була в Молдавії 1763 року, коли там виступили були проти о. Паїсія, обвинувачуючи його за цю Умну молитву в єресі. І старець Паїсій написав свою працю на 6 розділів, чим переміг своїх противників. Див. вище розділ XIII.
З більших перекладів старця Паїсія треба зазначити його переклад аскетичного твору Івана Схоластика «Ліствиця», яку він не тільки переклав, але й переробив.
Особливо треба зазначити ще переклад старця Паїсія великого збірника «Добротолюбіє».
«Добротолюбіє» — це стародавній збірник грецькою мовою, складений з наук 36 Св. Отців головно про аскетичне життя та про т. зв. «Умну молитву». Рукопис цей переховувався в бібліотеці Ватопедського монастиря на
Афоні. Його знайшов там у половині XVIII століття архієпископ Коринфський Макарій, і року 1782-го видав це «Добротолюбіє» («Філокалія») в Венеції грецькою мовою у п`яти томах.
Старець Паїсій Величковський переклав це «Добротолюбіє» з грецької на слов`янську, з добавкою багатьох українських слів. Але о. Паїсій переклав в своє «Добротолюбіє» тільки 24 отців, а решту отців переклав окремо1.
Це «Добротолюбіє» в перекладі о. Паїсія Величковського видавалося кілька раз. Уперше видав його року 1793 Петербурзький митрополит Гавриїл (Петров, +1801 р.), що був у близьких стосунках з о. Паїсієм. Це «Добротолюбіє» виходило ще в роках 1822 і 1832. Звичайно, при цьому виданні мова «Добротолюбія» сильно підправлена на російську.
Видав його і Пантелеймонів монастир на Афоні в перекладі Єпископа Феофана, том III виданий був року 1889-го2
Треба ще сказати, що численні учні старця Паїсія, розходячись по різних монастирях Сходу, розносили в відписах і його праці.
В кінці книги «Житіє и Писанія Молдавського Старця Паїсія Величковського», вид. 2, М. 1847 р., що видала Оптина пустинь, уміщені такі праці О. П. Величковського:
1. Толкованіє на «Господи, помилуй». Переклад з грецького, с. 165-170;
2. Свиток сочиненія «О Умной Молитов-ь», 6 глав, с. 170-205, і
3. 5 Листів Старця Паїсія, с. 211-268, у різних справах. Листи — як окремі твори.
 
 
1 Черкасовь И. Глась сь Востока о Святьіхт. м-ьстахь Афо-на и Иерусалима. Частина І: Афонь и его окрестности. Київ, 1902. С. 216.
2 Там само. С 217.
 
На жаль, ще не маємо навіть повного списка праць старця Паїсія, якому в 1964 році минуло 170 літ зо дня його смерти.
На теперішній час відомі такі праці старця Паїсія:
 
1. Староотцівська література
1. Переклади з грецької мови на новоцерковнослов`янську святоотцівських книг. їх дуже багато, бо це була головно всежит-тєва праця старця Паїсія. Я про це багато подав вище, пишу про це й далі, див. розділ XVII. Повного списка книг, які переклав старець Паїсій, не маємо.
2. Виправлення староотцівських книг, що були раніше перекладені з мови грецької на церковнослов`янську. На жаль, ані повного списка цих книг, ані характеру самих виправлень ми не знаємо. Див. далі, розділ XVII.
3. Збірники. Старець Паїсій любив складати потрібні збірники з староотцівських творів. У Нямецькому монастирі було 8 цінних збірників. Див. далі, розділ XVII.
 
2. Окремі твори
4. Автобіографія старця Паїсія. Написана вона недовго перед упокоєнням, у Нямецькому монастирі. Автобіографія не повна, обривається на перебуванні старця у монастирі Кярнул, десь року 1746-го. Оригіналу автобіографії нема, є тільки список, який зберігається в Ленінградській Академії наук.
5.Спільножитний устав старця Паїсія (зберігається в Ленінградській публічній бібліотеці).
6. Глави об Умной молитві. Головний твір старця Паїсія, у 6 розділах, десь року 1763-го. Року 1793-го о. Паїсій написав і другий твір про Умну молитву, подав 35 виписок із святоотцівських книг про Умну молитву. Див. тут розділ XIII.
7. Наука на постриженення в монаший чин.
 
3. Послання — твори старця Паїсія
8. Послання ієрею отцю Димитрію, 3 травня 1766 року — про монаше життя. О. Димитрій — друг о. Паїсія з молодечих літ у Полтаві.
9. Послання митрополитові Яському Гавриїлу 1778 року. Це ніби заповіт старця Паїсія, кого вибирати провідником монастиря Секул, і що є основою монашого спасіння.
10. Два послання до архимандрита Феодосія, — про якості ігумена монастиря.
11. Послання браттям, що позосталися в монастирі Драгомирні. Про чеснотне монаше життя.
12. Послання ЗО червня 1767 року ієромонаху Софронію, — про велику чеснотність настоятеля монастиря. Софроній був настоятелем скита Рубай.
13. Послання 21 липня 1775 року до монастиря Сечериш. Про чеснотне монаше життя.
14. Послання ченцям Нямецького і Секульського монастиря в Бухарест: монахи не їдять м`яса. Монахи Геронтій, Феодул, Дорофей і Гонорій вивчали в академії в Бухаресті грецьку мову, потрібну їм для перекладів грецьких святоотцівських творів.
15. Послання старцю Афанасію на Афоні. Як вище про це розказано, старець Афанасій (десь у роках 1758—1763) сильно обвинуватив старця Паїсія, що він не належно «спасається». Старець Паїсій відповів своїм Посланням на 14 розділів. Послання це дуже цінне для зрозуміння життя й ідеології Паїсія.
 
4. Полемічні твори
16. Про Хресне Знамення. Це Послання до старообрядців, оборона триперстя з богословського погляду.
17. Дух Святий походить тільки від Отця, а не від Отця і Сина. Про унію. Відповідь уніятському священникові Іранові, що просив у о. Паїсія цієї відповіді. Ієромонах Леонід указує, що на цьому творі старця Паїсія видно сильний вплив твору патріярха Фотія (+ 6 лютого 886 р.): «Послання патріярха Фотія до архієпископа Аквілейського про походження Святого Духа»1.
 
Оце 17 творів старця Паїсія, але це список не повний. Твори старця Паїсія розкидані по різних місцях, і нема надії, щоб вони були коли зібрані та глибше досліджені.
Де саме зберігаються тепер ці твори старця Паїсія, див. на кінці цієї праці.
 
 
1 Iєром. Леонід. Литературное наследство Паисия Велич-ковского. Див.: «Журнал Моск. Патриархии». 1957. Кн. 4. С 57-61.