Кожна людина вмирає. Та Господь дарував нам тверду надію на безсмертя. Сам Перший Він пройшов цим шляхом, як проста людина: через святе життя - на хрест - та в життя вічне, й усім, хто пішов за Ним, дарував це неосяжне чудо - ЖИТТЯ, що ніколи не старіє, а вічно існує, життя в радості й світлі безмежної любові, краси і творчості. Для нас, грішних та маловірних, Він явив чудесні знамення й підтвердження істинності своєї обітниці. Цими знаменнями нам є святі: люди, що увірували усім серцем у Христа та пішли за Ним, взявши кожний свого хреста, не шкодуючи ані сил своїх, ані самого життя заради любові до Світла, до Правди. І Господь на їхню любов та терпіння відповів рясногранною благодаттю, що виточувалася від святих Божих ще за життя їх, освітлюючи все навколо себе. Щедро наділяв Господь святих Своїх дарами зцілювати хворих, вигонити бісів, захищати молитвою людей у найтяжчих обставинах, передбачати події, просвітлювати розум, заспокоювати серце скорботним та потьмареним тощо. Після ж смерті багатьом з цих праведників Господь залишив тіла нетлінними й біля тих мощей та на могилах святих продовжували творитися благодатні чуда: зцілення, втихомирення пристрастей, допомога в біді, у всякій потребі. І це природно, бо якщо святі мали таку силу молитви, коли були обтяжені смертним тілом, слабим і грішним, - то наскільки ж більшу силу являють вони у заступництві людей, коли Господь, як друзів та синів приймає їх перед лице Своє в оселі Небесні, коли вони наслідують силу та славу Господню і молитва їх сягає престолу Царя Слави!
Тому духовні отці наші вчать нас якнайчастіше звертатися до святих, спілкуватися ліпше з ними, незрадливими, надійними друзями, аніж із сумнівним легкодушним товариством. Спілкування зі святими просвітлює душу, навчає, допомагає знаходити спасительний шлях. Це друзі, що завжди почують, зрозуміють, допоможуть, що не забудуть нас в молитвах до Бога і в страшний час розлучення душі нашої з тілом являться заступниками за нас перед Господом.
Все, що ми подаємо у цій маленькій, далеко не повній, збірочці - то певний досвід, що з глибини сторіч аж до нашого часу підтверджує неодмінну допомогу істинно живими святими нам, грішним, у цьому прекрасному, багатостраждальному й такому короткому житті.
Усі, хто потребує допомоги, мають твердо пам`ятати, що молитва до святих Божих та до Господа - це не "читання" молитов та не ставлення свічки, - а живе спілкування в молитві, життя серця в слові до святого, вогонь життя і віри (який символізують наші свічки перед іконами у храмах). Немає прохання, що не почув би й не виконав Господь за молитви наші й святих Своїх за нас, якщо самі ми підіймемося Йому назустріч, та докладемо зусиль у справах добрих, якщо намагатимемося жити праведно. Нехай не сподівається на допомогу жодна людина, що ліниво й двоєдушно читатиме молитву, та без внутрішнього зусилля виконуватиме в церкві обряди.
"Від днів же Івана Хрестителя донині Царство Небесне силою добувається, і хто докладає зусилля, здобуває його" (Мф. 11,12).
"Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, й відчинять вам" (Мф. 7,7).
Амінь.