„Пізнай істину, і істина визволить тебе.” (Ін. 8,32)
Кожній людині важливо знати властивості єства Божого. Чому? Без правильних уявлень про Бога не можна зрозуміти покликання людини і те, чому вона повинна жити так, як приписує заповідь, а не інакше. Усе вчення православної віри ми черпаємо з Божественного Одкровення, з того, що Сам Бог відкрив людям, щоб вони могли правильно і спасительно вірувати в Нього. [15, с. 5]
Тобто правильне розуміння і засвоєння цих істин вказують людині шлях і засоби для досягнення єднання з Богом і вічного блаженства. Вчення про властивості єства Божого можуть допомогти людині краще пізнати Бога, дещо наблизити її до розуміння Божественного буття і відношення до людини, адже повністю Бог у внутрішньому єстві Своєму не може бути осягнений ніяким обмеженим розумом. Людина здатна пізнати лише той бік Божественного єства, який може сприйняти її потьмарений гріхом і обмежений розум.
Усі властивості єства Божого Господь Сам відкрив людині. А все, що робить Бог по відношенню до людини є благе, бо: „Бог є любов...” (1 Ін. 4,16), і Він любить своє творіння не дивлячись ні на що, оскільки відкрив нам, що є незмінним: „Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни.” (Як. 1,17). Бог знає, що для людини потрібно і, що для неї є корисним. Тобто ці істини, які відкриті Ним Самим є беззаперечно корисними для людини, і Бог хоче, щоб людина знала їх, адже в протилежному випадку вони просто не були б відкриті. А, оскільки, Сам Бог відкрив це людині, то вона повинна пізнати їх і таким чином наблизитися до Нього.
Святе Письмо відкриває нам багаточисельні Божественні властивості. Наприклад, Бог називається Премудрістю (Притч. 9,1) і премудрим (Рим. 14,26), істинним (Втор. 32,4) і, що Він є Істина (Ін. 14,6), і т.і. Перелік Божественних властивостей і назв можна зустріти також і у святих отців. Святий Іоан Дамаскін пише, що Бог „безпочатковий, безкінечний, вічний, не створений, невимірний, непорушний, безтілесний, невидимий, не обмежений, безмежний, невідомий, недосяжний, благий, праведний, всемогутній, вседержитель, всевидець, всепромислитель, всевладика і суддя.” [8, с. 158].
Серед великої кількості Божественних властивостей і їх назв виділяють дві великі групи: перша група об’єднує апофатичні властивості (і відповідні їм „заперечні” імена), друга – катафатичні властивості (їм відповідають „позитивні” імена). У цій роботі будуть розглядатися властивості єства Божого, які відносяться до першої групи.
Святий Іоан Дамаскін казав, що про Бога не можна сказати, що Він є по Суті, бо навіть сутності інших тварних істот для нас незбагненні. А тому, говорячи про Бога, краще йти не шляхом тверджень, а шляхом апофатичним – „через заперечення всього. Тому що Він не є що-небудь із числа речей існуючих, не тому, що зовсім не існував, але тому, що вище усього існуючого, вище навіть самого буття.” [9, с. 162].Якщо усе, що існує, що отримало буття від Творця, має початок у часі, обмежене у просторі і змінне, то про Бога слід говорити, що Він самобутній (не залежний ні від чого у своєму бутті), вічний (не залежний від часу), всюдиприсутній (не залежний від простору), невимірний і т.і., оскільки володіє повнотою найдосконалішого існування і недосяжно вищий за все створене. Апофатичні властивості не визначають Сутність Бога, бо вони не відповідають на запитання: хто ж є Бог по природі? Ці властивості свідчать лиш про те, що Божество вище усіх обмежень і недоліків, але не твердять щось визначене про Божественну Сутність. Наприклад, сказавши про дерево, що воно не тоне у воді, не живе без кисню і сонця, ми все рівно не вказуємо на сутність дерева. Ми знаємо, що душа безтілесна, безсмертна, не має образу, кольору, але все рівно не можемо осягнути її природу.