Після того, як духовенство причастилося святих Таїн, віруючі призиваються до трапези Господньої: "Зі страхом Божим і вірою
приступіть!"
Віруючі приступають і разом з єпископом або священиком, що причащає, читають молитву:
Вірую, Господи, і визнаю, що ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов у світ грішників спасти, між якими я перший.
Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє і це сама Чесна Кров Твоя. Молюся, отже, Тобі: помилуй мене і прости мені провини мої вільні і невільні, чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі, і сподоби мене неосудно причаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне.
Вечері Твоє Таємної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю тебе: пом`яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
Нехай не на суд і не в осуд буде мені причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла.
Потім всі роблять земний уклін і встають, кажучи про себе: "Ось приступаю до Безсмертного Господа і Бога нашого". Перед святою чашею кожен називає своє ім`я так, щоб священик його чув. Священик говорить: "Причащається раб Божий (ім`я) Чесного і Святого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне".
Причастившись, кожен цілує край чаші, немов би пронизане ребро Христове, з якого точилися кров і вода (Ін. 19:34). Після цього приймається небагато розбавленого водою вина і шматочок проскури, які знаходяться на окремому столику. Це не завжди можливо, коли причасників дуже багато.
Після причащання того дня більше не стають на коліна, оскільки слово Боже здійснилося: "Хто споживає Моє Тіло і п`є Мою Кров, той перебуває в Мені і Я в ньому" (Ін. 6:56).
Після того, як всі причастилися, священик благословляє народ, проголошуючи: "Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє".
І немов би осмислюючи, що присутній народ Божий зазнав в своєму спасінні, співається:
Ми бачили Світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли Віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас.
Коли Святі Дари, при перенесенні їх з престолу, виносяться перед народом, чуються слова священика: "Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас і на віки віків".
З цих слів починається остання частина літургії, дяка за участь в Тайнах Божих. Продовжуючи подячний вигук священика, община співає:
Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо ти сподобив єси нас причаститися Святих Твоїх Божественних Безсмертних і Животворчих Таїн...
Цей спів закінчується проханням:
Збережи нас в Твоїй святині весь день навчатися правди Твоєї. Алілуя, алілуя, алілуя.
Наступна за піснею подячна єктенія закінчується славослів`ям того ж змісту: "Ти єси освячення наше, і Тобі славу возсилаємо: Отцеві і Синові і Святому Духові, нині і повсякчас і на віки віків".
Далі священик читає посеред общини заамвонну відпустну молитву, яка немов би об`єднує молитовні теми літургії:
Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, і освячуєш тих, що на Тебе надію покладають. Спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.
Далі слідує "Благословення Господнє" і відпуст, що завершує літургію, в якому поминають імена близьких для нашої Церкви святих і святих того дня. Віруючі йдуть вклонитися хресту, що його тримає в руці священик, даючи їм поцілувати цей символ нашого спокутування.
Так віруючі, взявши участь в святій Євхаристії, несуть святість до своїх родин і все своє життя повторюють про себе молитву: "Збережи нас в Твоїй святині, весь день навчатися правди Твоєї. Алілуя".
Так продовжується життя від Євхаристії до Євхаристії, прагнучи "до змужніння досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової" до тих пір, доки ми не зустрінемо Його "віч-на-віч" (Еф. 4:13, 1 Кор. 13:12).
О Пасха велика і найсвятіша, Христе, о Мудросте й Слово Боже й Сило! Дай нам істинно причащатися Тебе у невечірній день Царства Твого.