З того часу, коли Російська Православна Церква відновила в 1917 році існування Московського патріархату, діяльність православних єпархій на Україні стали очолювати призначувані ним патріарші екзархи. Незважаючи на те, що відтоді й розпочалася доба більшовицького режиму, позначеного жорстокою і безпощадною боротьбою проти релігії, вилученням її з духовної сфери суспільства тоталітарної системи управління, Російська Православна Церква, хоч з великими втратами, але зуміла пережити чвертьвіковий період терору, репресій, дискредитування і дожити до часу, коли кремлівські вожді усвідомили суспільну значимість релігії та вирішили використати її у своїй зовнішній завойовницькій та внутрішній асиміляторській політиці як дійове знаряддя своєї імперської та русифікаторської стратегії. Ці питання у такій проекції досі українським релігієзнавством достатньо ще не висвітлено, не поставлено на суд громадськості, вони не були, предметом глибоких релігієзнавчих досліджень. Не втрачають ці питання актуальності й сьогодні, коли український народ відновляє будівництво власної держави. А з ним нерозривно пов`язані й питання формування його духовності, зміцнення його менталітету. До деякої міри ці питання піднімаються у цьому біографічному нарисі про сьогоднішнього митрополита Українського Православ`я Київського Патріархату Філарета (Денисенка). З 1966 року він архієпископ, а згодом митрополит Київський і Галицький, постійний член Священного Синоду Російської Православної Церкви, а в час національного відродження на українських землях — митрополит Київський і всієї України, заступник Патріарха об`єднаної Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Постать митрополита Філарета розкривається на фоні діяльності Церкви, яку він очолює, її важливих подій. Краще зрозуміти діяльність владики Церкви допоможе короткий вступний розділ про Православну Церкву на Україні від початку цього століття до часу, коли її очолив владика Філарет.