ПОДІЛ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ  НА ДОБИ.

Від охрещення наших прадідів при св. князі Володимирі Великому, а, значить, і від заснування Української Православної Церкви року 988, — кінчається десяте сторіччя. Отже близько вже тисячоліття, як український народ, в масі своїй, належить до Східньої Православної Церкви, ісповідує православну християнську віру. Властиво увесь час історичного життя нашого народу є нерозділимим з цією його вірою і Церквою. Можна сказати, що в духовому житті українського народу, при всіх змінах в структурі соціяльно-економічного його життя, розвитку його як нації, явищем найтривалішим і в часі найдовшім і безперервним є оця його віра, за часів князя Володимира ним принята. А тому не може бути жодного сумніву, що ця народня віра мала величезний вплив на все життя народу, на формування його як нації, величезне значення мала в цілій його історії.

Історія Української Православної Церкви і має своїм завданням прослідити на історичних фактах і показати цей вплив, значення і ролю віри і Церкви в житті нашого народу протягом всієї його історії від часу охрещення. З огляду ж на багатство цього впливу, що ним проймалися широко різні ділянки національного життя, необхідно, для систематичности і більшої ясности, застосувати у викладі історичному поділ церковно-історичних фактів на певні групи явищ, відповідно цим ділянкам, хоч живе реальне життя і має в собі завжди сумішність, пов'язаність і часто взаємну залежність тих фактів. В першу ж чергу необхідно історію Української Православної Церкви поділити на певні доби, в основу якого поділу належить покласти ті історичні події в житті народу, які глибоко відбивались найчастіше й на цілому національному житті українського народу, зокрема ж в житті його Православної Церкви.

Такими подіями вважаємо 1) татарську навалу і остаточний, з причини її, занепад Київської держави в половині XIII віку; 2) ВІЗО


докремлення в половині XV віку Московської митрополії, яка до того була в складі Київської митрополії, від церкви українського й білоруського народів; 3) підпорядкування Української Православної Церкви (Київської митрополії) Московській патріярхії року 1686 в наслідок Переяславської політичної умови Гетьмана Богдана Хмельницького р. 1654; 4) розпад Російської царської імперії і національно-державне відродження українського народу з революцією 1917 року.

Відповідно до цього ділимо історію Української Церкви на слідуючі доби:

ПЕРША  ДОБА — від заснування Української Православної Церви при князі Володимирі Великому до упадку Києва і Київської держави, — роки 988-1240.

ДРУГА  ДОБА — від занепаду Київської держави до поділу попередньої Київської митрополії на Київську (Литовську) і Московську, — роки 1240-1458.

ТРЕТЯ  ДОБА — окреме існування Української Православної Церкви в Литовсько-Польській державі до підпорядкування її (Київської митрополії) Московській патріярхії, — роки 1458-1686.

ЧЕТВЕРТА  ДОБА — перебування Української Православної Церкви (українських єпархій) в складі Російської Православної Церкви до відродження українського народу з Великою революцією 1917 року, — роки 1686-1917. До цієї ж доби відносимо події в церковному житті православних українців під Польщею від 1686 р. до поділів і падіння Польщі в кінці 18 віку.

П'ЯТА  ДОБА — доба сучасна українського церковно-православного відродження і руху від 1917 року до теперішнього часу; сюди відносяться й події з історії Української Православної Церкви в Канаді й З'єднаних Державах Америки.