1. Павло апостол, обраний не людьми i не через людину, але Iсусом Христом i Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих, 2i вся братiя, яка зi мною, – Церквам Галатiйським: 3благодать вам i мир вiд Бога Отця i Господа нашого Iсуса Христа, 4Який вiддав Себе Самого за грiхи нашi, щоб визволити нас вiд сучасного лукавого вiку, з волi Бога i Отця нашого; 5Йому i слава на вiки вiкiв. Амiнь.
6Дивуюся, що вiд того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до iншого благовiстування, 7яке, зрештою, не iнше, а тiльки є люди, що бентежать вас i хочуть спотворити благовiстування Христове. 8Та коли б навiть ми або ангел з неба став благовiстити вам не те, що ми вам благовiстили, нехай буде анафема. 9Як ми ранiше казали, так i тепер ще говорю: хто благовiстить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема. 10Чи в людей я шукаю тепер благоволiння, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я i тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.
11Сповiщаю ж вам, браття, що Євангелiє, яке я благовiстив, не є людське; 12бо я прийняв його i навчився не вiд людини, а через одкровення Iсуса Христа. 13Ви чули про мiй попереднiй спосiб життя в юдействi, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її 14i перевершував у юдействi багатьох ровесникiв моїх у роді моєму, будучи надмiрним ревнителем батькiвських моїх передань. 15Коли ж Бог, Який обрав мене вiд утроби матерi моєї i покликав благодаттю Своєю, благоволив 16вiдкрити в менi Сина Свого, щоб я благовiстив Його язичникам, – я не став тодi ж радитися з плоттю i кров’ю 17i не пiшов у Єрусалим до тих, що стали апостолами ранiше за мене, а пiшов до Аравiї i знову повернувся в Дамаск. 18Потiм‚ через три роки‚ пiшов я до Єрусалима побачити Петра i пробув у нього днiв п’ятнадцять. 19Іншого з апостолiв не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього. 20Ате, що пишу вам, як перед Богом, не обманюю. 21Потiм я пiшов до країн Сирiї та Киликiї.
22Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був вiдомий, 23вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовiстить вiру, яку ранiш знищував, – 24i славили Бога за мене.
2. Потiм, через чотирнадцять рокiв, я знову пiшов до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою i Тита. 2Пiшов же за одкровенням i виклав їм, i особливо знатнiшим, благовiстування, яке я проповiдую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився. 3Але вони й Тита, який був зi мною, хоч i еллiна, не примушували обрiзатися, 4а перед лжебраттями, котрi потай прийшли пiдглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христi Iсусi, щоб пiдкорити нас, 5ми нi в чому не поступилися i не скорились, щоб iстина благовiстування зберiгалась у вас. 6Iу знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нiчого особливого. Бог на особу не вважає. Iмені знаменитi нiчого не додали. 7Hавпаки, побачивши, що менi довiрено благовiстя серед необрiзаних, як Петровi серед обрiзаних 8(бо Той, Хто сприяв Петровi в апостольствi у обрiзаних, сприяв i менi у язичників), 9i довiдавшись про благодать, дану менi, Якiв, Кифа та Iоан, визнанi стовпи, подали менi руку єднання, щоб нам iти до язичникiв, а їм до обрiзаних, 10тiльки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я i намагався виконувати ретельно.
11Коли ж прийшов Петро до Антиохiї, то я особисто протистав йому, бо вiн заслуговував на нарiкання. 12Бо до прибуття деяких вiд Якова вiн їв разом iз язичниками; а коли тi прийшли, вiн почав таїтися та вiдсторонятися, побоюючись обрiзаних. 13Разом з ним лицемiрили й iншi юдеї, так що навiть Варнава пристав до лицемiрства їхнього. 14Аколи я побачив, що вони дiють неправдиво щодо iстини євангельської, я сказав Петровi перед усiма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навiщо примушуєш язичникiв жити по-юдейськи? 15Ми за природою юдеї, а не грiшники з язичникiв. 16Однак, дiзнавшись, що людина виправдовується не дiлами закону, а тiльки вiрою в Iсуса Христа, i ми увiрували в Христа Iсуса, щоб виправдатися вiрою в Христа Iсуса, а не дiлами закону; бо дiлами закону не виправдається нiяка плоть. 17Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христi, самi виявилися грiшниками, то невже Христос є служитель грiха? Аж нiяк! 18Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем. 19Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я спiврозп’явся Христовi, 20i вже не я живу, а живе в менi Христос. Ащо нинi живу в плотi, то вiрою живу в Сина Божого, Який полюбив мене i вiддав Себе за мене. 21Hе вiдкидаю благодатi Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.
3. О нерозумнi галати! Хто звабив вас не пiдкорятися iстинi; вас, перед очима яких зображений був Христос, нiби у вас розп’ятий? 2Одне тiльки хочу знати вiд вас: чи дiлами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вiрi? 3Hевже ви такi нерозумнi, що, почавши духом, закiнчуєте тепер плоттю? 4Так багато перетерпiли ви i невже даремно? О, коли б тiльки даремно! 5Той, Хто подає вам Духа i робить мiж вами чудеса, творить це дiлами закону чи через навчання у вiрi? 6Так Авраам повiрив Боговi, i це поставилося йому в праведнiсть. 7Отож знайте, що тi, хто вiрує, є сини Авраамовi. 8IПисання, передбачаючи, що через вiру Бог виправдає язичникiв, передвiстило Авраамовi: “У тобi благословляться всi народи”. 9Отже, ті‚ що від віри‚ благословляться з вiрним Авраамом, 10а всi тi, що утверджуються на дiлах закону, перебувають пiд прокляттям. Бо написано: “Проклятий усякий, хто не виконує постiйно всього, що написано в книзi закону”. 11Ащо законом нiхто не виправдається перед Богом, це зрозумiло, бо праведний вiрою живий буде. 12Закон не вiд вiри; але хто виконує його, той живий буде ним. 13Христос вiдкупив нас вiд прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: “Проклятий усякий, хто висить на деревi”)‚ 14щоб благословення Авраамове через Христа Iсуса поширилося на язичникiв, щоб нам вiрою прийняти обiтницю Духа.
15Браття! Кажу за розсудом людським: навiть затвердженого людиною заповiту нiхто не скасовує i не додає до нього нiчого. 16Але Авраамовi було дано обiтницi i сімені його. Hе казано “i нащадкам”, нiби про багатьох, а як про одного: i нащадковi твоєму, Який є Христос. 17Я говорю про те, що заповiту про Христа, ранiш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять рокiв, не скасовує так, щоб обiтниця втратила силу. 18Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обiтницею; але Авраамовi Бог дарував її за обiтницею.
19Для чого ж тодi закон? Вiн був даний пiзнiше заради злочинiв, аж доки прийде нащадок, якому належить обiтниця; i вчинений він був через ангелiв, рукою посередника. 20Але посередника при одному не буває, а Бог один. 21Отже, хiба закон заперечує обiтницi Божi? Аж нiяк! Бо коли б даний закон мiг животворити, тодi воiстину праведнiсть була б вiд закону; 22але Писання всiх замкнуло пiд грiхом, щоб обiтницю дано було вiруючим за їхньою вiрою в Iсуса Христа. 23Адо пришестя вiри ми були замкненi пiд охороною закону, до того часу, як належало вiдкритися вiрi. 24Тому закон був вихователем, який вiв нас до Христа, щоб нам виправдатися вiрою; 25коли ж прийшла вiра, ми вже не пiд вихователем. 26Бо всi ви – сини Божi через вiру в Христа Iсуса; 27усi ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися. 28Hема вже ні юдея, нi язичника; нема ні раба, нi вiльного; нема ні чоловiчої статi, нi жiночої; бо всi ви – одно в Христi Iсусi. 29Аколи ви Христовi, то ви нащадки Авраамовi i за обiтницею спадкоємцi.
4. Ще скажу: доки спадкоємець – дитина, вiн нiчим не вiдрiзняється вiд раба, хоч i є господарем усього‚ 2а перебуває пiд опiкунами i домоправителями до визначеного батьком строку. 3Так i ми, доки були дiтьми, поневоленi були стихiями свiту; 4коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, 5щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення. 6Аоскільки ви – сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця вашi, Який викликує: “Авва, Отче!” 7Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то i спадкоємець Божий через Iсуса Христа. 8Але тодi, не знавши Бога, ви служили богам, якi по сутi не є боги. 9Тепер же, пiзнавши Бога, або, краще, одержавши пiзнання вiд Бога, навiщо повертаєтеся знову до немiчних та вбогих стихiй i хочете ще знову себе поневолити їм? 10Ви спостерігаєте днi, мiсяцi, пори i роки. 11Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас.
12Прошу вас, браття, будьте, як я, бо i я, як ви. Ви нiчим не образили мене. 13Знаєте, що хоч я i в немочi плотi благовiстив вам у перший раз, 14але ви не зневажили і не вiдцуралися спокуси моєї в плотi моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Iсуса. 15Яке ж було блаженство ваше! Свiдчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очi свої i віддали менi. 16Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи iстину? 17Пильнують про вас нещиро, хочуть вiдлучити вас, щоб ви дбали про них. 18Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутностi у вас. 19Дiти мої, для яких я знову в муках народження, доки не вiдобразиться у вас Христос! 20Хотiв би тепер бути у вас i змiнити голос мiй, бо я не розумiю вас. 21Скажiть же менi ви, якi бажаєте бути пiд законом: хiба ви не слухаєте закону? 22Бо написано: “Авраам мав двох синiв: одного вiд рабинi, а другого вiд вiльної”. 23Але той, хто вiд рабинi, народився за плоттю, а той, хто вiд вiльної‚ – за обiтницею. 24У цьому є iносказання. Це два завiти: один вiд гори Синайської, що народжує в рабство, це є Агар, 25бо Агар означає гору Синай в Аравiї i вiдповiдає нинiшньому Єрусалиму, бо вiн зi своїми дiтьми перебуває в рабствi; 26а вишнiй Єрусалим – вiльний: вiн мати всiм нам. 27Бо написано: “Звеселися, неплiдна, яка не родила; вигукни i виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно бiльше дiтей, нiж у тiєї, що має чоловiка”. 28Ми, браття, дiти обiтницi за Iсааком. 29Але як тодi той, який народився за плоттю, переслiдував народженого за духом, так i нинi. 30Що ж говорить Писання? “Вижени рабиню разом iз сином її, бо не може син рабинi бути спадкоємцем разом iз сином вiльної”. 31Отже, браття, ми дiти не рабинi, а вiльної.
5. Отже, стiйте у свободi, яку дарував нам Христос, i не пiдпадайте знову пiд ярмо рабства. 2Ось я, Павло, кажу вам: якщо ви обрiзуєтесь, не буде вам нiякої користi вiд Христа. 3Знову я свiдчу кожному чоловiковi, який обрiзується, що вiн повинен виконувати весь закон. 4Ви, що виправдовуєтеся законом, залишилися без Христа, вiдпали вiд благодатi, 5а ми духом чекаємо i сподiваємося праведности через вiру. 6Бо в Христi Iсусi не має сили нi обрiзання, нi необрiзання, а вiра, яка дiє любов’ю. 7Ви йшли добре; хто зупинив вас, щоб ви не пiдкорялись iстинi? 8Таке переконання не вiд Того, Хто покликав вас. 9Мала закваска все тiсто заквашує. 10Я певен за вас у Господi, що ви не будете мислити iнакше; а той, хто бентежить вас, хто б вiн не був, понесе на собi осудження. 11Браття! За що ж переслiдують мене, якщо я i тепер проповiдую обрiзання? Тодi припинилася б спокуса хреста. 12О, якби були видаленi тi, що пiдбурюють вас!
13До свободи ви покликанi, браття, тiльки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плотi, але любов’ю служiть один одному. 14Бо весь закон в одному словi мiститься: “Люби ближнього твого, як самого себе”. 15Коли ж ви один одного гризете i з’їдаєте, стережiться, щоб не знищили ви один одного!
16Я говорю: духом живiть, i ви не будете чинити похотi плотської, 17бо плоть бажає противного духовi, а дух – противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хотiли б. 18Якщо ж дух вас провадить, то ви не пiд законом. 19Дiла плотськi явні: це – перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, 20iдолослужiння, чародiйство, ворожнеча, чвари, заздрiсть, гнiв, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресi, 21ненависть, убивство, пияцтво, безчинство i таке інше. Попереджаю вас, як i ранiше попереджав, що тi, хто так роблять, Царства Божого не успадкують. 22Плiд же духа є: любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, 23лагiднiсть, стриманiсть. Hа таких нема закону. 24Але тi, що Христовi є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями i похотями. 25Якщо ми живемо духом, то за духом повиннi й дiяти. 26Hе будьмо марнославнi, один одного дратувати, один одному заздрити.
6. Браття! Якщо i впаде людина в якийсь грiх, ви, духовнi, виправляйте такого в дусi лагiдности, пильнуючи кожний себе, щоб i ти не був спокушений. 2Hосiть тягарi один одного i так здiйсните закон Христа. 3Бо хто вважає себе чимось, коли вiн є нiщо, той обманює себе. 4Кожний нехай випробовує своє дiло i тодi матиме похвалу тiльки в собi, а не в iншому, 5бо кожний свiй тягар понесе.
6Той, хто навчається слова, нехай дiлиться з наставником усяким добром. 7Hе обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посiє людина, те й пожне. 8Хто сiє для плотi своєї, вiд плотi пожне тлiння, а хто сiє для духа, вiд духа пожне життя вiчне. 9Роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свiй час пожнемо, якщо не ослабнемо. 10Отже, доки є час, будемо робити добро всiм, а найбiльше ж своїм за вiрою.
11Бачите, як багато я написав вам власною рукою. 12Тi, якi бажають хвалитися плоттю, примушують вас обрiзуватися тiльки для того, щоб їх не гнали за хрест Христів, 13бо й самі тi, що обрiзуються, не дотримуються закону, але хочуть, щоб ви обрiзувалися, аби похвалитися вашою плоттю. 14Ая не бажаю хвалитися, хiба тiльки хрестом Господа нашого Iсуса Христа, Яким для мене свiт розп’ятий i я для свiту. 15Бо у Христi Iсусi не має ваги нi обрiзання, нi необрiзання, а нове створiння. 16Тим, якi живуть за цим правилом, мир їм i милiсть та Iзраїлевi Божому. 17Автiм, нiхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Iсуса на тiлi моїм.
18Благодать Господа нашого Iсуса Христа з духом вашим, браття! Амiнь.