1. Якiв, раб Бога i Господа Iсуса Христа, дванадцятьом колiнам, що в розсiяннi, – радуйтеся.
2З великою радiстю приймайте, браття мої, коли підпадаєте рiзним спокусам, 3знаючи, що випробування вашої вiри дає терпiння; 4терпiння ж повинно мати досконалу дiю, щоб ви були досконалi в усiй повнотi без усякого недолiку. 5Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всiм просто й без докорiв, – i дасться йому. 6Але нехай просить з вiрою, нiтрохи не сумнiваючись, бо той, хто сумнiвається, подiбний до морської хвилi, яку вiтер здiймає i розвiває. 7Hехай не думає така людина одержати що-небудь вiд Господа. 8Двоєдушна людина нестiйка на всiх шляхах своїх.
9Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою, 10а багатий – смиренням своїм, бо вiн перейде, як цвiт трав’яний. 11Сходить сонце, настає спека, i спекою висушує траву; цвiт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне i багатий на своїх шляхах.
12Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вiнець життя, який обiцяв Господь тим, що люблять Його. 13У спокусi нiхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом i Сам не спокушає нiкого, 14але кожен спокушається, захоплюючись i зваблюючись власною похiттю; 15похiть же, зачавши, породжує грiх, а вчинений грiх породжує смерть.
16Hе обманюйтесь, браття мої улюбленi. 17Всяке добре даяння i всякий досконалий дар сходять зверху, вiд Отця свiтiв, у Якого немає змiни i нi тiнi перемiни. 18Захотiвши, Вiн породив нас словом iстини, щоб нам бути якимсь початком Його створiнь.
19Отож, браття мої улюбленi, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повiльною на слова, повiльною на гнiв, 20бо гнiв людини не творить правди Божої. 21Тому, вiдкинувши всяку нечистоту i залишок злоби, з лагiднiстю приймiть насаджене слово, яке може спасти вашi душi. 22Будьте ж виконавцями слова, а не тiльки слухачами, якi самих себе обманюють. 23Бо хто слухає слово i не виконує, той подiбний до людини, яка розглядає природнi риси свого обличчя у дзеркалi: 24вона подивилась на себе, вiдiйшла i вiдразу ж забула, яка вона. 25Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, i перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем дiла, блаженний буде у своїй дiяльностi. 26Коли хто з вас гадає, що вiн побожний i не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожнiсть у того пуста. 27Чиста i непорочна побожнiсть перед Богом i Отцем є в тому, щоб пiклуватися про сирiт i вдiв у їхнiх скорботах i берегти себе неоскверненим вiд свiту.
2. Браття мої, майте вiру в Iсуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи. 2Бо, якщо у зiбрання ваше ввiйде людина iз золотим перснем, у багатому одязі, увiйде ж i бiдний у драному одязі, 3i ви, дивлячись на одягненого у багатий одяг, скажете йому: “Тобi добре сiсти тут”, а бiдному скажете: “Ти стань там або сiдай тут, бiля моїх нiг”‚ – 4то чи не подiлилися ви в собi i чи не стаєте суддями з недобрими думками? 5Послухайте, браття мої улюбленi: хiба не бiдних обрав Бог бути багатими вiрою i спадкоємцями Царства, яке Вiн обiцяв тим, що люблять Його? 6Ави зневажили бiдного. Хiба не багатi утискують вас i хiба не вони тягнуть вас на суди? 7Хiба не вони зневажають те добре iм’я, яким ви називаєтесь? 8Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього твого, як самого себе, – добре робите. 9Аколи робите, дивлячись на особу, то грiх чините, i перед законом виявляєтеся злочинцями. 10Хто дотримується всього закону i зогрiшить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому. 11Бо Той же, Хто сказав: “Hе перелюбствуй”, сказав i: “Hе убий”; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також злочинець перед законом. 12Так говорiть i так робiть, як такi‚ що мають бути судженi за законом свободи. 13Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милiсть же пiдноситься над судом.
14Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що вiн має вiру, а дiл не має? Чи може ця вiра спасти його? 15Якщо брат або сестра нагi i не мають денного прожитку, 16а хто-небудь з вас скаже їм: “Йдiть iз миром, грiйтесь i їжте,” – але не дасть їм потрiбного для тiла, яка користь? 17Так само й вiра – коли не має дiл, сама по собi мертва. 18Але скаже хто-небудь: “Ти маєш вiру, а я маю дiла; покажи менi вiру твою без дiл твоїх, а я покажу тобi вiру мою в дiлах моїх”. 19Ти вiруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вiрують i тремтять. 20Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що вiра без дiл мертва? 21Хiба не дiлами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Iсаака? 22Чи бачиш, що вiра сприяла дiлам його, i дiлами вiра досягла довершености? 23Iсправдилося слово Писання: “Вiрував Авраам Боговi, i це було поставлено йому в праведнiсть, i його назвали другом Божим”. 24Чи бачите, що людина виправдовується дiлами, а не тiльки вiрою? 25Так само i блудниця Раава хiба не дiлами виправдалася, прийнявши пiдглядачiв i вивiвши їх iншою дорогою? 26Бо як тiло без духу мертве, так i вiра без дiл мертва.
3. Браття мої, не багато хто ставайте учителями, знаючи, що ми пiдпадемо пiд бiльший осуд, 2бо всi ми багато грiшимо. Хто не грiшить словом, той досконала людина, яка може приборкати i все тiло. 3Ось ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, i керуємо всiм тiлом їхнiм. 4Ось i кораблi, хоч якi вони великi i як не носяться сильними вiтрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич; 5так само i язик – невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь‚ а як багато речей спалює! 6Iязик – вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так мiж нашими членами, що сквернить усе тiло i запалює круг життя, будучи сам запалюваний вiд геєни. 7Бо всяке єство звiрiв i птахiв, плазунiв i морських тварин приборкується i приборкане людським єством, 8а язика приборкати нiхто з людей не може: це – невтримне зло; вiн повний отрути смертоносної. 9Hим благословляємо Бога i Отця, i ним же проклинаємо людей, створених за подобою Божою. 10З тих самих уст виходить благословення i прокляття: не повинно, браття мої, щоб це так було. 11Хiба з одного джерела тече солодка i гiрка вода? 12Hе може, браття мої, смоковниця родити маслини або виноградна лоза – смокви. Також i з одного джерела не може виливатися солона i солодка вода.
13Хто мудрий i розумний мiж вами? Доведи це на дiлi добрим поводженням з мудрою лагiднiстю. 14Але якщо у вашому серцi ви маєте гiрку заздрiсть i сварливiсть, то не хвалiться i не говоріть неправди проти iстини. 15Це не та мудрiсть, яка сходить зверху, але земна, душевна, бiсiвська, 16бо де заздрiсть i сварливiсть, там безладдя i все лихе. 17Амудрiсть, яка сходить зверху, по-перше, чиста, потiм мирна, лагiдна, покiрлива, повна милосердя i плодiв благих, неупереджена i нелицемiрна. 18Плiд же правди сiється у свiтi тими, якi зберігають мир.
4. Звiдкiль у вас ворожнеча i чвари? Чи не звiдси, вiд пристрастей ваших, що воюють у членах ваших? 2Жадаєте i не маєте; вбиваєте i заздрите‚ i не можете досягти? Сваритесь i ворогуєте – i не маєте, бо не просите, 3просите – i не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших. 4Перелюбники i перелюбницi! Чи не знаєте, що дружба зi свiтом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом свiтовi, той стає ворогом Боговi. 5Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: “Ревнощів жадає дух, який вселився в нас”? 6Але тим бiльшу дає благодать; тому й сказано: “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать”.
7Отже, покорiться Боговi; противтеся дияволовi, i вiн утече вiд вас. 8Hаблизьтеся до Бога, i наблизиться до вас; очистiть руки, грiшники, виправте серця, двоєдушнi. 9Страждайте, плачте i ридайте; смiх ваш нехай обернеться на плач i радiсть – на печаль. 10Смирiться перед Господом, i пiднесе вас.
11Hе злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон i судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а суддя. 12Один є Законодавець i Суддя, Який може спасти i погубити; а ти хто, що судиш ближнього?
13Тепер послухайте ви, що говорите: “Сьогоднi або завтра пiдемо до такого-то мiста, i проживемо там один рiк, i будемо торгувати й одержувати прибуток”; 14ви, якi не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потiм зникає. 15Замiсть того, щоб вам говорити: “Коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше”, – 16ви ж нині хвалитесь у гордощах ваших; всяка така похвальба є зло. 17Отже, хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх.
5. Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас. 2Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю. 3Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви придбали собi скарб на останнi днi. 4Ось плата, яку ви утримали у робiтникiв, що працювали на ваших полях, голосить; i голосiння женцiв дiйшли до вух Господа Саваофа. 5Ви розкошували на землi та зазнали насолоди; наситили серця вашi, нiби на день заколення. 6Ви засудили, убили Праведника; Вiн не противився вам.
7Отже, браття, будьте довготерпеливi до пришестя Господа. Ось хлiбороб чекає доброго плоду вiд землi i довго терпить задля нього, поки прийме дощ раннiй i пiзнiй. 8Терпiть же довго i ви, змiцнiть серця вашi, бо пришестя Господа наближається. 9Hе нарiкайте, браття, один на одного, щоб i ви не були осудженi: ось Суддя перед дверима стоїть. 10Вiзьмiть за приклад, браття мої, тяжкi страждання i довготерпiння пророкiв, якi говорили iм’ям Господнiм. 11Ось ми ублажаємо тих, якi терпiли. Ви чули про терпiння Iова i бачили кiнець його вiд Господа; бо Господь вельми милостивий i щедрий.
12Перш за все, браття мої, не клянiться нi небом, нi землею, нi iншою якою клятвою, а нехай буде у вас: “так, так”; i “нi, нi”, щоб вам не зазнати осуду.
13Якщо хто з вас тяжко страждає, нехай молиться. Хто в доброму настрої, нехай спiває псалми. 14Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвiтерiв Церкви i нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в iм’я Господнє. 15Iмолитва вiри зцiлить недужого i пiдведе його Господь; i, якщо вiн грiхи вчинив, простяться йому.
16Отже, признавайтесь один одному в провинах i молiться один за одного, щоб вам зцiлитися, бо багато може щира молитва праведного. 17Iлля був чоловiк подiбний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, i не було дощу на землi три роки i шiсть мiсяцiв. 18Iзнову помолився, i небо дало дощ, i земля зростила плiд свiй.
19Браття! Якщо хтось iз вас вiдхилиться вiд iстини i хтось наверне його, 20нехай той знає, що хто звернув грiшника з облудної путi, спасе душу вiд смерти i покриє безлiч грiхiв.