І було до мене слово Господнє: 2сину людський! поверни лице твоє до гори Сеїр і проречи на неї пророцтво 3і скажи їй: так говорить Господь Бог: ось, Я – на тебе, горо Сеїр! і простягну на тебе руку Мою і зроблю тебе порожньою і безлюдною. 4Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спустієш і пізнаєш, що Я Господь. 5Оскільки у тебе вічна ворожнеча, і ти віддавала синів Ізраїлевих до рук меча під час нещастя їх, під час остаточної загибелі: 6за це – живу Я! – говорить Господь Бог, – зроблю тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе; оскільки ти не ненавиділа крови, то кров і буде переслідувати тебе. 7І зроблю гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і знищу на ній того, хто приходить, і того, хто повертається. 8І наповню висоти її вбитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх рівчаках твоїх будуть падати убиті мечем. 9Зроблю тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і пізнають, що Я Господь. 10Оскільки ти говорила: ці два народи і ці дві землі будуть мої, і ми заволодіємо ними, хоч і Господь був там”: 11за те, – живу Я! – говорить Господь Бог, – зроблю з тобою за мірою ненависти твоєї і заздрости твоєї, яку ти виявила з ненависти твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе. 12І пізнаєш, що Я, Господь, чув усі знущання твої, які ти промовляла на гори Ізраїлеві, говорячи: “спустіли! нам віддані на поживу!” 13Ви величалися переді Мною язиком вашим і множили промови ваші проти Мене; Я чув це. 14Так говорить Господь Бог: коли вся земля буде радіти, Я зроблю тебе пустелею. 15Як ти раділа тому, що наділ дому Ізраїлевого спустів, так зроблю Я і з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і вся Ідумея разом, і пізнають, що Я Господь.