І було до мене слово Господнє: 2сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі? 3Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець заколювали, а стада не пасли. 4Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю. 5І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому. 6Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх. 7Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє. 8Живу Я! – говорить Господь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, – 9за те, пастирі, вислухайте слово Господнє. 10Так говорить Господь Бог: ось, Я – на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх. 11Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх. 12Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий. 13І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї. 14Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пастися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих. 15Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх, – говорить Господь Бог. 16Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою. 17Вас же, вівці Мої, – так говорить Господь Бог, – ось, Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом. 18Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими, 19так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими? 20Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою. 21Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, – 22то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею. 23І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем. 24І Я, Господь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це. 25І укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах. 26Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення. 27І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх. 28Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх. 29І вирощу у них насадження славне, і не будуть уже гинути від голоду на землі і терпіти посоромлення від народів. 30І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ, – говорить Господь Бог, 31і що ви – вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви – люди, а Я Бог ваш, – говорить Господь Бог.