І було до мене слово Господнє: 2сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем; 3і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ; 4і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, – то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові. 5Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє. 6Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, – то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стягну від руки стража. 7І тебе, сину людський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене. 8Коли Я скажу беззаконникові: “беззаконнику! ти смертю помреш”, а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, – то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї. 9Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навернувся від нього, але він від путі свого не навернувся, – то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою. 10І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: “злочини наші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?” 11Скажи їм: живу Я, – говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був. Наверніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів? 12І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність. 13Коли Я скажу праведнику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, – то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив. 14А коли скажу беззаконникові: “ти смертю помреш”, і він навернеться від гріхів своїх і буде творити суд і правду, 15якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого поганого, – то він буде живий, не помре. 16Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде живий. 17А сини народу твого говорять: “неправий путь Господа”, тоді як їх путь неправий. 18Коли праведник відступив від праведности своєї і почав чинити беззаконня, – то він помре за те. 19І коли беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і правду, він буде за те живий. 20А ви говорите: “неправий путь Господа!” Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за путями його.
21У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до мене один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: “зруйновано місто!” 22Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені рука Господа, і Він відкрив мені вуста, перше ніж той прийшов до мене зранку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний. 23І було до мене слово Господнє: 24сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: “Авраам був один, і одержав у володіння землю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння”. 25Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею? 26Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею? 27Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розорених, упадуть від меча; а хто у полі, того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті помруть від моровиці. 28І зроблю землю пустелею з пустель, і горда могутність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих. 29І пізнають, що Я Господь, коли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили. 30А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: “підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа”. 31І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх. 32І ось, ти для них – як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх. 33Але коли збудеться, – ось, вже і збувається, – тоді пізнають, що серед них був пророк.