І було до мене слово Господнє: 2сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву, 3і скажи землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я – на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого. 4А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі. 5І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться. 6Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у г`орі стогни перед очима їхніми. 7І коли скажуть тобі: “чого ти стогнеш?”, скажи: “від чутки, що йде”, – і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, – говорить Господь Бог.
8І було до мене слово Господнє: 9сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений; 10нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи радіти нам, що жезл сина Мого зневажає всяке дерево? 11Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці. 12Стогни і ридай, сину людський, бо він – на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах. 13Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, – говорить Господь Бог. 14Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого, який проникає в нутрощі осель їх. 15Щоб розтанули серця і щоб полеглих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення. 16Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє. 17І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав. 18І було до мене слово Господнє: 19і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, – обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накресли на початку доріг до міст. 20Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим; 21тому що цар Вавилонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку. 22У правій руці у нього жереб: “у Єрусалим”, де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі. 23Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскільки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його. 24Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками. 25І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець! 26Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться. 27Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Кому належить він, і Я дам Йому. 28І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискавка, 29щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець. 30Чи повернути його у піхви його? – на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе: 31і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві. 32Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це.