І прийшли до мене кілька людей зі старійшин Ізраїлевих і сіли перед лицем моїм. 2І було до мене слово Господнє: Зсину людський! Ці люди впустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу нечестя свого перед лицем своїм: чи можу Я відповідати їм? 4Тому говори з ними і скажи їм: так говорить Господь Бог: якщо хто з дому Ізраїлевого впустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, – то Я, Господь, чи можу, при безлічі ідолів його, дати йому відповідь? 5Нехай дім Ізраїлів зрозуміє в серці своєму, що усі вони через своїх ідолів зробилися чужими для Мене. 6Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: наверніться і відверніться від ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть лице ваше. 7Бо якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть у Ізраїля, відійде від Мене і допустить ідолів своїх у серце своє, і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка запитати Мене через нього, – то Я, Господь, чи дам йому відповідь від Себе? 8Я поверну лице Моє проти тієї людини і скрушу її на знамення і притчу, і знищу її з народу Мого, і пізнаєте, що Я Господь. 9А якщо пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка, то Я простягну на нього руку Мою і знищу його з народу Мого, Ізраїля. 10І понесуть провину беззаконня свого: яка провина того, хто запитує, така буде провина і пророка, 11щоб надалі дім Ізраїлів не ухилявся від Мене і щоб більше не оскверняли себе всякими беззаконнями своїми, але щоб були Моїм народом, і Я був їхнім Богом, – говорить Господь Бог. 12І було до мене слово Господнє: 13сину людський! якби яка земля згрішила переді Мною, віроломно відступивши від Мене, і Я простяг на неї руку Мою, і знищив у ній хлібну опору, і послав на неї голод, і став губити на ній людей і худобу; 14і якби знайшлися у ній ці три мужі: Ной, Даниїл та Іов, – то вони праведністю своєю спасли б тільки свої душі, – говорить Господь Бог. 15Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, які осиротили б її, і вона через звірів зробилася б пустелею непрохідною: 16то ці три мужі серед неї, – живу Я, – говорить Господь Бог, – не спасли б ні синів, ні дочок, а вони, тільки вони спаслися б, земля ж зробилася б пустелею. 17Або, якби Я навів на ту землю меч і сказав: “меч, пройди по землі!”, і став знищувати на ній людей і худобу, 18то ці три мужі серед неї, – живу Я, – говорить Господь Бог, – не спасли б ні синів, ні дочок, а вони тільки спаслися б. 19Або, якби Я послав на ту землю моровицю і вилив на неї лють Мою у кровопролитті, щоб знищити на ній людей і худобу: 20то Ной, Даниїл та Іов серед неї, – живу Я, – говорить Господь Бог, – не спасли б ні синів, ні дочок; праведністю своєю вони спасли б тільки свої душі. 21Бо так говорить Господь Бог: якщо і чотири тяжкі кари Мої: меч, і голод, і лютих звірів, і моровицю пошлю на Єрусалим, щоб знищити у ньому людей і худобу, 22і тоді залишиться в ньому залишок, сини і дочки, які будуть виведені звідти; ось, вони вийдуть до вас, і ви побачите поведінку їхню і діла їхні, і утішитеся у тій біді, яку Я навів на Єрусалим, у всьому, що Я навів на нього. 23Вони утішать вас, коли ви побачите поведінку їхню й діла їхні; і пізнаєте, що Я недарма зробив усе те, що зробив у ньому, – говорить Господь Бог.