І було до мене слово Господнє: 2сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони – бунтівний дім. 3Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони – дім бунтівний; 4і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення. 5Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього. 6Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому. 7І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми. 8І було до мене слово Господнє зранку: 9сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: “що ти робиш?” 10Скажи їм: так говорить Господь Бог: це – провіщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там. 11Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, – у переселення, у полон підуть вони. 12І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї. 13І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там помре. 14А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч. 15І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях. 16Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь. 17І було до мене слово Господнє: 18сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом. 19І скажи народу землі: так говорить Господь Бог про жителів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за неправди всіх, що живуть на ній. 20І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь. 21І було до мене слово Господнє: 22сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: “багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне”? 23Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого. 24Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім. 25Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, – говорить Господь Бог. 26І було до мене слово Господнє: 27сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: “пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи”. 28Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, – говорить Господь Бог.