Як потемніло золото, змінилося золото найкраще! камені святилища розкидані по всіх перехрестях. 2Сини Сиону дорогоцінні, рівноцінні найчистішому золоту, як вони зрівняні з глиняним посудом, виробом рук гончаря! 3І чудовиська подають соски і годують своїх дитяток, а дочка народу мого стала жорстокою подібно до страусів у пустелі. 4Язик немовляти прилипає до гортані його від спраги; діти просять хліба, і ніхто не дає їм. 5Ті, що їли солодке, гинуть на вулицях; виховані на багряниці тиснуться до гною. 6Покарання нечестя дочки народу мого перевищує страту за гріхи Содома: той загинув миттєво, і руки людські не торкалися його. 7Князі її були у ній чистіші за сніг, біліші за молоко; вони були тілом кращі за корал, вигляд їх був, як сапфір; 8а тепер темніші за все чорне лиця їхні; не впізна`ють їх на вулицях; шкіра їхня прилипла до кісток їхніх, стала суха, як дерево. 9Умертвлені мечем щасливіші за померлих від голоду, тому що ці тануть, уражені від нестачі плодів польових. 10Руки м’якосердих жінок варили дітей своїх, щоб вони були для них їжею у час загибелі дочки народу мого. 11Звершив Господь гнів Свій, вилив лють гніву Свого і запалив на Сионі вогонь, який пожер основи його. 12Не вірили царі землі і всі, що живуть у вселенній, щоб ворог і супротивник увійшов у врата Єрусалима. 13Усе це – за гріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, які серед нього проливали кров праведників; 14бродили, як сліпі, вулицями, осквернилися кров’ю, так що неможливо було доторкнутися до одягу їх. 15“Цурайтеся! нечистий!” кричали їм; “цурайтеся, цурайтеся, не доторкайтеся”; і вони йшли засмучені; а між народом говорили: “їх більше не буде! 16лице Господнє розсіє їх; Він уже не спогляне на них”, тому що вони лиц`я священиків не поважають, старців не милують. 17Наші очі стомлені у даремному чеканні допомоги; зі сторожової вежі нашої ми очікували народ, який не міг урятувати нас. 18А вони підстерігали кроки наші, щоб ми не могли ходити вулицями нашими; наблизився кінець наш, дні наші сповнилися; прийшов кінець наш. 19Ті, що переслідували нас, були швидші за орлів небесних; ганялися за нами по горах, ставили засідку для нас у пустелі. 20Дихання життя нашого, помазаник Господній пійманий у ями їх, той, про якого ми говорили: “під тінню його будемо жити серед народів”. 21Радуйся і веселися, дочко Едома, жителько землі Уц! І до тебе дійде чаша; нап’єшся доп’яна й оголишся. 22Дочко Сиону! покарання за беззаконня твоє скінчилося; Він не буде більш виганяти тебе; але твоє беззаконня, дочко Едома, Він відвідає і виявить гріхи твої.