Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх. 2І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків. 3Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його. 4Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті – на дорогах її. 5Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим. 6Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату. 7Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували. 8Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться. 9Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар. 10Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого. 11Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його. 12Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона. 13О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй. 14Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе. 15Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. 16За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх. 17Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу. 18Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть. 19Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його – Господь Саваоф. 20Ти у Мене – молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства; 21тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її; 22тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину; 23і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів. 24І воздам Вавилону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, – говорить Господь. 25Ось, Я – на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, – говорить Господь, – і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою. 26І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, – говорить Господь. 27Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану. 28Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй. 29Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів. 30Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті. 31Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців, 32і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом. 33Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її. 34Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене. 35Образа моя і плоть моя – на Вавилоні, – скаже мешканка Сиону, і кров моя – на жителях Халдеї, – скаже Єрусалим. 36Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його. 37І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів. 38Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі. 39Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, – говорить Господь. 40Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами. 41Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами! 42Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його. 43Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський. 44І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть. 45Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа. 46Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря. 47Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього. 48І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, – говорить Господь. 49Як Вавилон повалював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни. 50Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше. 51Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього. 52За те ось, приходять дні, – говорить Господь, – коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені. 53Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, – говорить Господь. 54Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування – від землі Халдейської, 55бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх. 56Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату. 57І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, – говорить Цар – Господь Саваоф ім’я Його. 58Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.
59Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий. 60Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон. 61І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова, 62і скажи: “Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею”. 63І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату, 64і скажи: “так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть”. Досі слова Єремії.