На початку царювання Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово від Господа: 2так говорить Господь: стань надворі дому Господнього і скажи до усіх міст Юдеї, які приходять на поклоніння у дім Господній, усі ті слова, які повелю тобі сказати їм; не відніми ні слова. 3Можливо, вони послухають і навернуться кожен від злої путі своєї, і тоді Я відміню ту біду, яку думаю зробити їм за злі діяння їхні. 4І скажи їм: так говорить Господь: якщо ви не послухаєтеся Мене у тім, щоб жити за законом Моїм, який Я дав вам, 5щоб слухати слова рабів Моїх, пророків, яких Я посилаю до вас, посилаю з раннього ранку, і яких ви не слухаєте, – 6то з домом цим Я зроблю те саме, що з Силомом, і місто це віддам на прокляття усім народам землі.
7Священики і пророки і весь народ слухали Єремію, коли він говорив ці слова у домі Господньому. 8І коли Єремія сказав усе, що Господь повелів йому сказати усьому народові, тоді схопили його священики і пророки і весь народ, і сказали: “ти повинен померти; 9навіщо ти пророкуєш ім’ям Господа і говориш: дім цей буде як Силом, і місто це стане порожнім, залишиться без жителів?” І зібрався весь народ проти Єремії у домі Господньому. 10Коли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до дому Господнього і сіли біля входу в нові ворота дому Господнього. 11Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: “смертний вирок цьому чоловікові! тому що він пророкує проти міста цього, як ви чули своїми вухами”. 12І сказав Єремія усім князям і всьому народові: “Господь послав мене пророкувати проти дому цього і проти міста цього усі ті слова, які ви чули; 13отже, виправте путі ваші і діяння ваші і послухайтеся гласу Господа Бога вашого, і Господь відмінить біду, яку прорік на вас; 14а щодо мене, ось – я у ваших руках; робіть зі мною, що в очах ваших здасться добрим і справедливим; 15тільки твердо знайте, що коли ви умертвите мене, то невинну кров покладете на себе і на місто це і на жителів його; бо істинно Господь послав мене до вас сказати усі ті слова у вуха ваші”. 16Тоді князі і весь народ сказали священикам і пророкам: “цей чоловік не підлягає смертному вироку, тому що він говорив нам ім’ям Господа Бога нашого”. 17І зі старійшин землі встали деякі і сказали усім народним зборам: 18“Михей морасфитянин пророкував у дні Єзекії, царя Юдейського, і сказав усьому народові юдейському: так говорить Господь Саваоф: Сион буде виораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього – лісистим пагорбом. 19Чи умертвили його за це Єзекія, цар Юдейський, і весь Іуда? Чи не убоявся він Господа і чи не благав Господа? і Господь відмінив біду, яку прорік на них; а ми хочемо зробити велике зло душам нашим? 20Пророкував також ім’ям Господа такий собі Урія, син Шемаії, з Кириаф-Іарима, – і пророкував проти міста цього і проти землі цієї точно такими самими словами, як Єремія. 21Коли почув слова його цар Іоаким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар умертвити його. Почувши про це, Урія убоявся й утік, і відійшов у Єгипет. 22Але цар Іоаким і у Єгипет послав людей: Елнафана, сина Ахборового, й інших з ним. 23І вивели Урію з Єгипту і привели його до царя Іоакима, і він умертвив його мечем і кинув труп його, де були простонародні гробниці. 24Але рука Ахикама, сина Сафанового, була за Єремію, щоб не віддавати його у руки народу на вбивство”.