Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці, 2то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому. 3Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не “Пасхор”* нарік Господь ім’я тобі, але “Магор Миссавив”**. 4Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем. 5І віддам усе багатство цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук ворогів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон. 6І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво. 7Ти вів мене, Господи, – і я захоплений; Ти сильніший за мене – і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене. 8Бо лиш тільки почну говорити я, – кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння. 9І подумав я: “не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його”; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг. 10Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; “заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос”. Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: “можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому”. 11Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, тому що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться. 12Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. 13Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв. – 14Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний! 15Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: “у тебе народився син”, і тим дуже порадувала його. 16І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання 17за те, що вона не убила мене у самій утробі – так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною. 18Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?