Так сказав мені Господь: піди, купи собі лляний пояс і поклади його на стегна твої, але у воду не клади його. 2І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стегна мої. 3І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано: 4візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі. 5Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь. 6Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там. 7І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний.
8І було до мене слово Господнє: 9так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима. 10Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний. 11Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, – говорить Господь, – щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися. 12Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: “хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?” 13А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима, 14і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, – говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх. 15Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить. 16Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою. 17Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон. 18Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої. 19Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь. 20Підніміть очі ваші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє? 21Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує? 22І якщо скажеш у серці твоєму: “за що осягло мене це?” – За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої. 23Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс – плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле? 24Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним. 25Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, – говорить Господь, – тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду. 26За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій. 27Бачив Я перелюбство твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж?