Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів. 2Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться. 3Бо устави народів – порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири, 4покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося. 5Вони – як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах. 6Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю. 7Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе. 8Усі до одного вони безглузді і дурні; пусте вчення – це дерево. 9Розбите на листи срібло привезене з Фарсиса, золото – з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них – гіацинт і пурпур: усе це – справа людей майстерних. 10А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Його. 11Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі і з-під небес. 12Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. 13За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх. 14Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу. 15Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть. 16Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його – Господь Саваоф. 17Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі; 18бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх. 19Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: “справді, це моя скорбота, і я буду нести її; 20намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити килими мої, 21бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне”. 22Несеться чутка: ось вона йде, і великий шум від країни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів. 23Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм. 24Карай мене, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене. 25Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.