У той час, – говорить Господь, – викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх; 2і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі. 3І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, – говорить Господь Саваоф. 4І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються? 5Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися. 6Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: “що я зробив?”; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій. 7І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнують час, коли їм прилетіти; а народ Мій не знає визначення Господнього. 8Як ви говорите: “ми мудрі, і закон Господній у нас”? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду. 9Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкинули слово Господнє; у чому ж мудрість їхня? 10За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні – іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика – усі діють неправдиво. 11І лікують рану дочк`и народу Мого легковажно, говорячи: “мир, мир!”, а миру немає. 12Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, – говорить Господь. 13До кінця обберу їх, – говорить Господь, – не залишиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них. 14“Чого ми сидимо? збирайтеся, підемо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом”. 15Чекаємо миру, а нічого доброго нема, – часу зцілення, і ось жахи. 16Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому. 17Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких немає заговорювання, і вони будуть уражати вас, – говорить Господь. 18Коли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені. 19Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? – Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними? 20Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені. 21Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене. 22Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?