Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель. 2Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену. 3Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку. 4Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні, 5Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її! 6Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення. 7Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обр`ази і рани. 8Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною.
9Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики. 10До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм. 11Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літ`а. 12І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, – говорить Господь. 13Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика – усі діють облудно; 14лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: “мир! мир!”, а миру немає. 15Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, – говорить Господь.
16Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: “не підемо”. 17І поставив Я вартових над вами, сказавши: “слухайте звук труби”. Але вони сказали: “не будемо слухати”. 18Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде. 19Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули. 20Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені. 21Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуть ся об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.
22Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі; 23тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сиону. 24Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах. 25Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків. 26Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник. 27Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх. 28Усі вони – вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, – усі вони розбещувачі. 29Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися; 30 відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.