Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим. 2Хоч і говорять вони: “живий Господь!”, але клянуться неправдиво. 3О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчувають болю; Ти знищуєш їх, а вони не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися. 4І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого; 5піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Господню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани. 6За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто вийде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні. 7Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць. 8Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого. 9Невже Я не покараю за це? – говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? 10Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зубці їх, тому що вони не Господні; 11бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно, – говорить Господь: 12вони сказали неправду на Господа і сказали: “немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду. 13І пророки стануть вітром, і сл`ова [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде”.
14Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ – дровами, і цей вогонь пожере їх. 15Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку, – говорить Господь, – народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить. 16Сагайдак його – як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі. 17І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся. 18Але й у ті дні, – говорить Господь, – не знищу вас до кінця. 19І якщо ви скажете: “за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?”, то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій.
20Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи: 21вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує: 22чи Мене ви не боїтеся, – говорить Господь, – чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть. 23А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли; 24і не сказали у серці своєму: “убоїмся Господа Бога нашого, Який дає нам дощ ранній і пізній у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив”. 25Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре. 26Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей. 27Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли, 28зробилися повні, жирні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають суду. 29Невже Я не покараю за це? – говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? 30Дивне і жахливе відбувається на цій землі: 31пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього?