Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, – говорить Господь, – до Мене навернися; і якщо видалиш мерзоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати. 2І будеш клястися: “живий Господь!” в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися. 3Бо так говорить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням. 4Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрився, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла. 5Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: “зберіться, і підемо в укріплені міста”. 6Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику загибель. 7Виходить лев зі своїх хащів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб землю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишаться без жителів. 8Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас.
9І буде у той день, – говорить Господь, – завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки. 10І сказав я: о, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: “мир буде у вас”; а тим часом меч доходить до душі? 11У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки народу Мого, не для віяння і не для очищення; 12і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними. 13Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його – як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені. 14Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки? 15Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфремової: 16оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї. 17Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене, – говорить Господь. 18Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого. 19Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви. 20Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво – намети мої. 21Чи довго бачити мені знамено, слухати звук труби? 22Це від того, що народ Мій нерозумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють. 23Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня, – на небеса, і немає від них світла. 24Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби коливаються. 25Дивлюсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися. 26Дивлюсь, і ось, Кармил – пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його. 27Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена, але остаточного знищення не зроблю. 28Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того. 29Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі ліси і вилізуть на скелі; всі міста будуть залишені, і не буде у них жодного жителя. 30А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї. 31Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос дочки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: “о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями”.