І було слово Господнє до мене: 2йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну. 3Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, – говорить Господь.
4Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого! 5Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились, 6і не сказали: “де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?” 7І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою. 8Священики не говорили: “де Господь?”, і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають. 9Тому Я ще буду судитися з вами, – говорить Господь, – і з синами синів ваших буду судитися. 10Бо підіть на острови хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і розгляньте: чи було там що-небудь подібне до цього? 11чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає. 12Подивуйтеся цьому, небеса, і здригніться, і жахніться, – говорить Господь. 13Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води. 14Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю? 15Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів. 16І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє. 17Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі? 18І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її? 19Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, – говорить Господь Бог Саваоф. 20Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: “не буду служити ідолам”, а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв. 21Я насадив тебе як благородну лозу, – найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози? 22Тому, хоч би ти умився милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, – говорить Господь Бог. 23Як можеш ти сказати: “я не осквернив себе, я не ходив слідом Ваала?” Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх? 24Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її. 25Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй – знемагати від спраги. Але ти сказав: “не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними”. 26Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, – 27говорячи дереву: “ти мій батько”, і каменю: “ти народив мене”; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї будуть говорити: “встань і спаси нас!” 28Де ж боги твої, яких ти зробив собі? – нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо. 29Для чого вам змагатися зі Мною? – усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, – говорить Господь. 30Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись]. 31О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: “ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе”? 32Чи забуває дівчина прикрасу свою і наречена – вбрання своє? а народ Мій забув Мене, – немає числа дням. 33Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої. 34Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це, 35говориш: “оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвернеться від мене”. Ось, Я буду судитися з тобою за те, що говориш: “я не згрішила”. 36Навіщо ти так багато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так само будеш посоромлена і Єгиптом, як була посоромлена Ассирією; 37і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху.