У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу. 2Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину. 3Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він. 4Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна: 5Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох. 6Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих. 7Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника. 8І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша. 9Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди. 10Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, – буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа. 11Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх. 12Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас. 13Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє. 14Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них. 15Ти примножив народ, Господи, примножив народ, – прославив Себе, поширив усі краї землі. 16Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління, коли покарання Твоє осягало його. 17Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господи. 18Були вагітні, мучилися, – і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали. 19Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя – роса рослин, і земля вивергне мерців. 20Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів; 21бо ось, Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.