Близький час його, і не забаряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і приліпляться до дому Якова. 2І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візьме у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми.
3І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений, 4ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво! 5Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик, 6який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням. 7Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости; 8і кипариси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: “з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас”. 9Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх. 10Усі вони будуть говорити тобі: і ти зробився безсилим, як ми! і ти став подібним до нас! 11У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва – покров твій. 12Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи. 13А говорив у серці своєму: “зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на гор`і у зібранні богів, на краю півночі; 14зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього”. 15Але скинутий у пекло, у глибини пекельні. 16 Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: “чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства, 17всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?”. 18Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй усипальниці; 19а ти повалений поза гробницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, – ти, як потоптаний труп, 20не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв. 21Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами. 22І повстану на них, – говорить Господь Саваоф, – і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, – говорить Господь. 23І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, – говорить Господь Саваоф. 24З клятвою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться, 25щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх. 26Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи, 27бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, – і хто відверне її?
28У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово: 29не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон. 30Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій. 31Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх. 32Що ж скажуть вісники народу? – Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його.