Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм: 2ним покладена основа подвійного узвишшя – зведення високої огорожі храму; Зу дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря; 4щоб охоронити народ свій від біди, він укріпив місто проти облоги. 5Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму! 6Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями, 7як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах, 8як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка ливану в літні дні, 9як вогонь з ладаном у кадильниці, 10як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями, 11як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар. 12Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища. 13Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, – 14довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки, 15і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля. 16У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю, 17він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю. 18Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім. 19Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому; 20а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів, 21і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, – і так закінчували вони службу Йому. 22Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його; 23народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього. 24І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю: 25нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку; 26нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас! 27Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ: 28це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах. 29Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого. 30Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях, – і хто покладе їх на серце, той стане мудрим; 31а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє – путь його.