Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, 2і від Вишнього – зцілення, і від царя одержує він дар. 3Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані. 4Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх. 5Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його? 6Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його: 7ними він зціляє людину і знищує хворобу її. 8Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі. 9Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе. 10Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце. 11Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш; 12і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен. 13У якийсь час і в їхніх руках буває успіх; 14бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя. 15Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря! 16Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його; 17гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму; 18бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу. 19З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця. 20Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець. 21Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш. 22“Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні”. 23З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його.
24Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість. 25Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів? 26Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його – про корм для телиць. 27Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму; 28серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його – про те, щоб закінчити діло у досконалості. 29Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він; 30звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини; 31серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його – про те, щоб обробити його у досконалості. 32Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо, 33який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його: 34рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість; 35він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його – про те, щоб очистити піч. 36Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі; 37без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому; 38і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами; 39але підтримують побут житейський, і молитва їх – про успіх мистецтва їх.