Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них. 2Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх; 3щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій? 4Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене. 5Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.
6Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами. 7Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них. 8Не привчай вуст твоїх до клятви 9і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого. 10Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха. 11Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич. 12Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить; 13і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями. 14Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова! 15Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах. 16Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова. 17Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож, 18щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого. 19Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться. 20Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів: 21душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться; 22людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь. 23Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре. 24Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: “хто бачить мене? 25Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх”. 26Страх його – тільки очі людські, 27і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце 28і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні. 29Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення. 30Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала. 31Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого: 32бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка. 33Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження. 34Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду. 35Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться. 36Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні. 37Велика слава – йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним – довголіття.