Ще: хтось, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить; 2бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував, 3але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях; 4показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння. 5Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні. 6Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу с`ім’я роду. 7Благословенне дерево, через яке буває правда! 8А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його, – за те, що зробив; а це тлінне назване богом. 9Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його; 10і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране. 11Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних. 12Бо вигадка ідолів – початок блуду, і винахід їх – розтління життя. 13Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть. 14Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець. 15Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення. 16Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество. 17Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому. 18До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника, 19бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнайкрасивішою; 20а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством. 21І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев. 22Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом. 23Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети, 24вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить. 25Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна, 26забуття подяки, осквернення душ, перетворення ст`атей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста. 27Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла, 28бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву. 29Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться. 30Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе. 31Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних.