Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю. 2Серце мудрого – на праву сторону, а серце нерозумного – на ліву. 3Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний. 4Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини.
5Є зло, яке бачив я під сонцем, це – ніби погрішність, яка йде від володаря: 6невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько. 7Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки. 8Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій. 9Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них. 10Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити. 11Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний. 12Слова з уст мудрого – благодать, а вуста нерозумного гублять його ж: 13початок слів з уст його – глупота, а кінець промови з уст його – безумство. 14Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього? 15Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто. 16Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано! 17Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення! 18Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім. 19Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло. 20Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий – переказати промову твою.