Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, щ`о народить той день. 2Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, – чужий, а не язик твій. 3Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох. 4Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів? 5Краще відкрите викривання, ніж прихована любов. 6Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника. 7Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке. 8Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє. 9Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю. 10Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
11Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене. 12Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються. 13Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу. 14Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця. 15Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина – рівні: 16хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе. 17Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого. 18Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані. 19Як у воді лице – до лиця, так серце людини – до людини. 20Пекло й Аваддон – ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.] 21Що плавильня – для срібла, горно – для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.] 22Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його. 23Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стад`а; 24тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід? 25Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави. 26Вівці – на одяг тобі, і козли – на купівлю поля. 27І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.