Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками. 2Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його. 3У вустах нерозумного – бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх. 4Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів. 5Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди. 6Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке. 7Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст. 8Мудрість розумного – знання путі своєї, глупство ж безрозсудних – омана. 9Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних – благовоління. 10Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий. 11Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне. 12Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх – дорога до смерти. 13І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль. 14Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра – від своїх. 15Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх. 16Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений. 17Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна. 18Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням. 19Схиляться злі перед добрими і нечестиві – біля воріт праведника. 20Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів. 21Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний. 22Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих. 23Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток. 24Вінець мудрих – багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є. 25Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди. 26У страху перед Господом – надія тверда, і синам Своїм Він притулок. 27Страх Господній – джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. 28У численності народу – велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві. 29У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту. 30Лагідне серце – життя для тіла, а заздрість – гниль для кісток. 31Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному. 32За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію. 33Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе. 34Праведність підносить народ, а беззаконня – нечестя народів. 35Благовоління царя – до раба розумного, а гнів його – проти того, хто ганьбить його.