Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його, 2заколола жертву, розбавила вино своє і приготувала в себе трапезу; 3послала слуг своїх проголосити з височин міських: 4“хто нерозумний, звернися сюди!” І бідним на розум вона сказала: 5“йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; 6залиште нерозумне, і живіть, і ходіть шляхом розуму”. 7Той, хто повчає кощунника, наживе собі неславу, і той, хто викриває нечестивого – пляму собі. 8Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе; 9дай наставляння мудрому, і він буде ще мудрішим; навчи правдивого, і він примножить знання. 10Початок мудрости – страх Господній, і пізнання Святого – розум; 11тому що через мене примножаться дні твої, і додадуться тобі роки життя. 12[Сину мій!] якщо ти мудрий, то мудрий для себе [і для ближніх твоїх]; і якщо буйний, то один потерпиш. [Хто утверджується на неправді, той пасе вітер, той ганяється за птахами летючими: бо він залишив путі свого виноградника і блукає стежками поля свого; проходить через безводну пустелю і землю, приречену на спрагу; збирає руками безплідне.]
13Жінка безрозсудна, галаслива, нерозумна, яка нічого не знає, 14сідає біля дверей дому свого на стільці, на підвищених місцях міста, 15щоб кликати тих, що проходять дорогою, йдуть прямо своїми шляхами: 16“хто нерозумний, звернися сюди!” і бідному розумом сказала вона: 17“в`оди вкрадені солодкі, і прихований хліб приємний”. 18І він не знає, що мерці там, і що у глибині пекла закликані нею. [Але ти відскоч, не барися на місці, не зупиняй погляду твого на ній; бо таким чином ти пройдеш воду чужу. Від води чужої віддаляйся, і з джерела чужого не пий, щоб пожити довгий час, і щоб додалися тобі літа життя.]